Про соціальне підприємництво

Мав розмову з однією сім'єю з села Півні Фастівського району.

Так от. В селі було 4 магазини. Вони відкрили 5ий. І здається то марна справа.

Але поставили на обіг, а не ціну. Конкуренти дають націнку 1,4. Вони 1,2. І за рахунок кількості клієнтів заробляють в плюс.

Більше того, селяни за значною номенклатурою не їздять у Фастів. А скупляться у них. Бо ціна та сама і не вигідно їхати в місто.

Зробили доставку для пенсіонерів стандартного набору. Як олія, хліб, крупи. Безкоштовну доставку по селу. Правда розвозять у відповідний час. Але бабця не має йти 2 кілометри до магазину. Замовила і ввечорі отримує що замовила.

Це знов таки збільшує їх обіг, виторг і відповідно прибуток.

От вам і соціальне підприємництво. Яке породила конкуренція і добра воля людей.

Пишу, то у нас соціальним підприємництвом пояснюють благодійність. А це не так. Соціальне тоді, коли дозволяє мати прибуток але створює кращі і доступніші послуги. Особливо для вразливих груп. В цьому прикладі взяли і порішали.