А чи знали ви, що ринок - найстаріший та найпотужніший суперкомп'ютер людства?
Одна з причин, чому планова економіка приречена на дефіцит - це розрахунки. За планового господарства уряд має розрахувати обсяг виробництва, кількість необхідних ресурсів й іншу інформацію. Буквально кожен товар потребує свого дослідження і весь цей масив даних треба ще пов'язати один з одним. Все, починаючи від сірників, закінчуючи літаками. Це потребує значних людських зусиль - і навіть якщо у розпорядження умовного держплану потраплять надпотужні комп'ютери, впливу людського фактора не уникнути. А за умови ручного регулювання, необхідна купа людей, що означає купу помилок. І все одно, хтось має визначити машині "правила гри", а за планової економіки вони залежать не від волі індивідуумів, а від бажань влади.
У той час, за ринкової економіки цей процес відбувається автоматично. Виробники та споживачі у результаті торгів знаходять компроміс - ціну, що влаштовує обох. З однієї сторони виробник, що хоче більше заробити зі своїх ресурсів, з іншої споживач, що хоче якомога більше ресурсів зберегти. Попит не треба вираховувати, достатньо поспостерігати за споживачами. Ринкова система завжди знаходиться у русі і прямує до гармонії.
Інколи можуть відбуватися суттєві диспропорції. Там, де за планової економіки буде дефіцит, що буде "прихованою інфляцією", у ринковій буде підняття цін. "Прихована інфляція" - дуже цікава річ, попри заяви совкофілів про відсутність інфляції у Совку, сучасні економічні дослідження показують, що інфляція наприкінці 70, 80-х була великою, що вилилось у дефіцит. Дефіцит - це наслідок того, що виробники не можуть підняти ціни й збити попит до рівня, який вони можуть задовольнити.
Виробник не має змоги підняти ціни, не може діяти як автономна одиниця і залежить від якогось плану, що розробили сивочолі дядьки у Держплані з розрахунком на розвиток військової машини та "нульове безробіття". План надійний, як швейцарський годинник. У підприємства немає жодного стимулу до підвищення продуктивності праці, щоб задовольнити попит, немає конкуренції між виробниками, що дозволяє ігнорувати пошук оптимальних планів використання ресурсів та вигідних стратегій. Виробники топчуться на місці, а люди страждають від дефіциту.
За ринкової системи такі гравці швидко виключаються з рівняння і на їх місце приходять інші, ті, що діють за правилами гри. Математика помилок не пробачає, так само і ринок. Тільки у цьому випадку наше економічне рівняння рахують не пару десятків сивочолих дядьків з Держплану, а ми самі, мільйони, мільярди економічних мікропроцесорів, кожен з яких максимізує для себе вигоду і підключає свої розрахункові потужності до цієї складної системи, повної різних розрахунків.
Хочете примножити свої економічні знання? Більше про економіку у простому і доступному кожному форматі у нашому телеграм-боті.
