​​"Такого Київ не бачив від часів татаро-монгольської навали..."

9 лютого 1918 року російські совєцькі війська під командуванням Михайла Муравйова, після кількаденного артилерійського обстрілу 15 тисячами снарядів, повністю захопили Київ, влаштувавши криваву різанину, жертвою якої стали тисячі простих киян.

Після остаточного відступу українських військ з Києва, більшовики влаштували біля Маріїнського штабу свій штаб. Біля нього та у інших районах міста вони розстрілювали солдатів, що лишень вийшли з лікарень. Всі трупи озвірілі червоноармійці роздягали і розподіляли речі між собою. Коли на місце приїхав Муравйов, він нічого не сказав, лише похвалив катів та наказав продовжувати розстріли далі.

Жертвами терору ставали не лише солдати та інтелігенція, а й прості громадяни. Загалом, під час першого терору комуністи у Києві вбили від 2 до 5 тисяч людей. Загони комуністів грабували місто.

Терор сягав таких масштабів, що викликав осуд навіть зі сторони совєцької окупаційної адміністрації в Україні, що була шокована побаченим у місті і почала вимагати відставки Муравйова. Проте центральне керівництво і чути цього не хотіло. Що Муравйов, що Лєнін були відкритими українофобами і вони цього не приховували.

І потім в Києві ватка ниє через те, що звалили нікчемний пам'ятник кату Лєніну, який ніколи не був у Києві, проте став одним з ініціаторів страт тисяч простих киян.