Німецький жираф - доходило довго, але краще пізно, ніж ніколи. Від нашого щирого підписника з цієї країни.
Минулі події в Німеччині сильно нас дивували: постійне акцентування необхідності та невідворотності нової газової труби, що оминала б Україну, ми чули декілька років, та вчора все це перетворилось на ніщо. Білий Дім вже не натякаючи, а кажучи чітко про те, що "ПП-2 запущено не буде, а 11 мільярдів доларів на нього були витрачені в пустоту", ставить Німеччину в позицію своєрідного цугцвангу: бо неможна ж не реагувати, коли угоду, в яку було вкладено таку величезну кількість зусиль та грошей, угоду, яка була предметом не меншої кількості подальших планів, фактично заблокував світовий поліцейськи, у особі Сполучених Штатів.
Німці реагують і все це сприймається досить комічно. Якщо ви не в Німеччині, спробуємо вам пояснити ситуацію з початку.
Уявіть ситуацію, коли четверта економіка світу домовляється з дияволом щодо методів та результату подальшої кооперації, а десь там є багатомільйонна нація, на яку в умовах всього цього просто кладуть болт. Отак цинічно кладуть.
Кажу як є: німецькі експерти неодноразово наголошували, мовляв, ми все розуміємо, але куди подінешся від суворого слова Realität. Одночасно в Москві сидить Шрьодер, обіймається з мішком нескінченних грошей, що складається з податків мірних московитів, цілується з цим мішком майже по-хонеккерськи, хоча ще зовсім нещодавно він був офіційним представником ще більшої за своєю чисельністю нації. В цій історії Шрьодер - єдине, за що їм дійсно соромно.
Все інше - багаторічні комплекси. Книга сина Ріббентропа "Ніколи проти Росії" - це дійсно така своєрідна віртуальна Біблія: ніхто її не читав, але вона в голові кожного. Через зрозумілі причини, німці всі ці роки (наша війна ж не перша) намагалися запобігти конфронтації з Росією.
Так от: скільки українці в Німеччині та в Києві не приходили під важливі будівлі на кшталт посольства країни в Києві, або канцлерамту в Берліні, ніщо очі не відкривало, а вчора звалилось прозрєніє на всіх і одразу. І хоча таблоїд "Більд" десь з 2015 року ставиться до позиції України з розумінням, вони теж уникали "складних" тем, бо це - багатомільйонна аудиторія.
Сьогодні на очах цієї аудиторії відверта зміна векторів: Зігмар Габріель (СДПН), колишній голова МЗС ФРН, каже про ПП-2: "Тепер - жодного шансу", а от нинішній віце-канцлер Роберт Хабек (Зелені) наполягає на консультаціях щодо зниження ціни на газ для кінцевого споживача, тоді як сам "Більд" готує величезний матеріал у форматі "тікеру" (це екстрений формат журналістики, коли вже написаний матеріал супроводжується апдейтами, скажімо, кожну годину, а наприкінці дня отримуємо картину, як і що було по хвилинах), де питає головне: "Чи були ми (німці) надмірно лагідними у стосунках з Кремлем?" Ну і звісно винуваті у всьому папєрєднікі, а ви що, думали це тільки в Києві так буває? А от нєт. Називають все це (цитую) "фатальною помилкою Меркель".
Газета "Цайт" бере коментарі в спікерів, поряд з якими ще в 2015 році жоден з редакторів не сів би поруч, вибачте за таку українську, опорожнитися, а посол України у ФРН, пан Мельник, взагалі останні декілька днів дав декілька коментарів німецьким ЗМІ.
Пропаганда мусить роз'яснити все те, про що вона мовчала останні роки: мусить наздоганяти все втрачене. Нас ж цікавить лише одне питання: що так кардинально змінило ситуацію в Німеччині? Страх бути визнаними союзником тоталітарної Росії? Чи дід Байден гарно поспілкувався з Шольцем? Ваші варіанти в коментарях.