Далі про Вознесенськ і важливу участь місцевих

З настанням темряви 2 березня пан Руденко, який володіє компанією з транспортування гравію та піску, під проливним дощем сховався в гаю на краю пшеничного поля. За його словами, російські танки обстріляли Вознесенськ і негайно від’їхали на кілька сотень метрів, щоб уникнути вогню у відповідь.
Пан Руденко розмовляв з українською артилерією.

Відправивши координати через додаток для соціальних повідомлень Viber, він спрямував артилерійський вогонь на росіян. Так само робили й інші волонтери місцевої територіальної оборони по місту. «Всі допомагали», — сказав він. «Всі поділилися інформацією».

Українські обстріли проривали воронки на полі, а частина російської техніки зазнала прямих влучень. Інші українські регулярні війська та сили територіальної оборони пішки рухалися до російських позицій, вражаючи машини ракетами Javelin, які постачалися США. Коли російська броня загорілася — включно з трьома з п’яти танків на пшеничному полі — солдати покинули працюючі транспортні засоби та втекли пішки або помчали на БТР, у яких ще було пальне. Вони залишили ящики з боєприпасами.