Можлива угода між сша та китаєм проти росії
Декілька експертів та публіцистів пишуть про можливість американо-китайської угоди проти росії, дії якої загрожують світовій стабільності, яка вигідна обом (хоча і погляду на таку стабільність в них різні).
Чи можливо це?
США та Китай перебувають в стадії холодної війни і це неминуча реальність найближчих десятиліть, тому якийсь стратегічний альянс маловірогідний. Тим не менше, навіть в часи протистояння США та СРСР вони створювали тактичні альянси проти деяких режимів. Третій Рейх всім відомий приклад. А є наприклад Іран (дружба з Іраном це відхід нинішнього Кремля від зовнішньополітичної стратегії СРСР, хоча перші спроби "примирення" відбулися ще за Горбачова), проти якого працювали спільно і Вашингтон, і Москва.
Тому в теорії тактичний альянс на послаблення (і навіть дезінтеграцію) росії між США та Китаєм можливий.
Але не все так просто, для цього є декілька пересторог. По-перше фігура самого Сі Цзінпіня, який розглядає конфронтаційну модель із Заходом як основу цементування свого одноособового режиму. Взяти участь у дезінтеграції режима Путіна в росії, створює для нього самого ризики, в тому числі пожвавлення в апаратній боротьбі його супротивників.
По-друге, росія все ще є ядерною державою, що різнить її з тим же Іраном. Китаю стратегічно дуже бракує союзників в Холодній війні зі США. Десяток корумпованих і диктаторських режимів в Африці, хунта в М'янмі, Пакистан та декілька одіозних режимів в Латинській Америці це не те, на що треба покладатись. Росія, тим паче у вигляді сировинного додатку та держави-сателіта тут буде створювати якусь союзну вісь, як не як.
Але це палиця о двух кінцях. Бо ж зближення з росією може відсікти Китай взагалі від усіх можливих союзників. Наприклад зараз валиться уся система, яку Пекін вибудовував у Східній Європі, яку вбачав своїми дверима в Європу. Сюди заходять конкуренти та супротивники - Японія, Південна Корея, Тайвань, країни Східної Європи відвертаються від Пекіна. Німеччина намагається активізувати зв'язки з Японією для створення балансу і т.д. Тобто по-суті може виявитись, що Пекін, роблячи ставку на росію, опиниться лише з росією, Пакистаном та усілякою мілкотнею. Ворота в Європу захлопнуться, а це значить злам власне всієї стратегії, в тому числі стратегії ведення Холодної війни.
Китаю зараз доводиться балансувати на тонкій грані цих всіх інтересів, боючись, що будь-який радикальний крок в ту чи іншу сторону, створить ситуації невизначеності і хаосу, в яку вже скотилася росія. Плюс до цього (в мене немає про це свідчень, але є відчуття) в самому Китаї відбувається певна апаратна боротьба, на яку накладаються власні амбіції Сі Цзінпіня.
Тому дуже важко прогнозувати подальші дії Китаю, який зараз відкритий для широкого спектру дій, але схоже досі не знає який обрати. Проблема в тому, що як вірно писав китайський аналітик Ху Вей, відмова від дій теж матиме свої наслідки.
