Російські НПЗ у Німеччині та публічна дипломатія
Як тільки почалась війна, то я одразу почав писати німецьким політикам про російські активи в Німеччині + говорив з депутатами про вплив росіян на німецьку економіку. Багато з ним вперше чули про ці історії. Згодом підключилась німецька преса.
Одним з прикладів цього був нафто-переробний завод у Шведті (НПЗ), який дозволили остаточно викупити російській Rosneft буквально за декілька днів до початку війну.
І от вже преса починає писати про це частіше. От вже за тиждень один з лідерів християнських демократів Норберт Рьоттген пише обурено про цей НПЗ у себе в Twitter.
https://twitter.com/n_roettgen/status/1504090417222070276
Політики так само розуміють, де можуть отримати політичний зиск, тому хапаються за такі теми. І от вже державна преса пише аналітику про залежність від Росії.
Цінb на паливо зростають, але виявилось, що проблема не тільки у високих податках та ціні на нафту. 3 (три!) з 5 найбільших німецьких НПЗ частково або повністю належать російській державній компанії Rosneft.
https://www.facebook.com/monitor.wdr/photos/a.326683260703954/5050808191624747/
https://de.statista.com/statistik/daten/studie/221911/umfrage/grosse-rohoel-raffinerien-in-deutschlands-nach-kapazitaet/
Почалось все далекого 2010-го року, коли Rosneft купила у венесуельської державної PDVSA 50% місцевої компанії Ruhr Oel, що контролювала чотири НПЗ. Інша частина компанії належала Britisch Petroleum (BP). Ці чотири НПЗ - це чверть всіх німецьких НПЗ-потужностей.
Влітку 2015-го року BP та Rosneft перегрупувались - НПЗ у Гельзенкірхені повністю відійшло до BP, а росіяни отримали долю BP у трьох інших НПЗ.
Так росіяни завдяки одній угоді отримали:
- 24% найбільшого німецького НПЗ MiRO у Карлсруе.
- 28,57% найбільшого баварського НПЗ Bayernoil
- 54,17% PCK Schwedt (найбільший постачальник у регіоні Берлін-Бранденбург)
Далі росіяни у 2021-му році домовились з Shell викупити їх 37,5% PCK Schwedt - таким чином вони повністю б контролювали цей НПЗ (>91%).
Німецький антимонопольний комітет погодив цю угоду за день до початку війни з Україною. Отак чомусь співпало.
Цікаво, що всі ці угоди мирно відбувались після війни Росії з Грузією чи анексії Криму. Чомусь все це сталось за часів Меркель. Чомусь звернули увагу на це лише зараз, коли Меркель вже пішла з посади, а росіяни вже бомблять українські міста.
Занадто великі ціни на пальне та опалення стали загрозою для цілого покоління німецьких політиків. Скоріш за все в найближчий час німецький політикум буде приймати рішення з захисту власного ринку проти іноземного впливу. Нарешті дійшло.
via Anton Pavlushko
