Політика Франції в пост-Де Голлівську епоху завжди була флюгерною.

Умовно правий Валері Жискар д'Естен, який був президентом з 1974 по 81 рік, був великим другом совка, після нього прийшов лівак Міттеран, який совок взагалі визнавав, як «наша людина», але це не завадило останньому через кілька років, коли він побачив потужний антирадянський блок у вигляді Тетчер, Рейгана і Коля, перевзутися і почати гнати на совок стосовно дисидентів і ба більше того, передбачити падіння берлінської стіни і варшавського блоку, і тому він ініціював на початку 1989 року створення ЄБРР для швидкої інтеграції країн Східної Європи в загальноєвропейську спільноту, коли це багатьом здавалось фантастикою, а той вже заявляв, що «німці об’єднаються дуже скоро».

А потому коли Франція зараз починає виступати за ембарго і починає потрохи говорити про нашу інтеграцію. Це означає, що все йде повільно. Зараз головне аби в Німеччині правильні процеси відбулися. Є сценарій розпаду коаліції і приходу Мерца до влади. Бо в еволюцію Шольца взагалі не віриться.

Та країна білого прапору навряд піде проти тренду. Макрон то, чи Ле Пен буде при владі, все одно.