Люди можуть самі вирощувати овочі й будувати житло як кілька століть тому
БАРИГИ
Людина може сама собі виростити овочі на городі, худобу, щоб харчуватися. Назбирати грибів і ягоди у лісі. Спрясти тканину і зшити собі з неї одяг. Навіть збудувати житло.
Ще кілька століть тому так більшість людей так і жило.
Вони забезпечували себе усім необхідним, виробляючи споживчі продукти для себе самі.
Але чи є такий уклад життя ефективним?
Сучасний ринок з’явився не на пустому місці. Хоча людина і дійсно може забезпечити себе багато чим самостійною працею, та найкраще вона може проявити себе, якщо буде розвиватися в одній галузі. Те ж саме і з суспільством — воно розвивається тоді, коли кожен грає певну соціальну роль.
Наші давні предки працювали по 12-14 годин щодня, виснажуючи себе важкою працею, і мали рівень життя в рази нижче, ніж маємо нині ми. Більшості людям заледве вистачало ресурсів для того, щоб прохарчувати себе і свою родину. Голод і бідність були звичайною річчю.
Головним простором конкуренції для тодішніх еліт була кількість. Площа полів, лісів, водойм, колонізованих земель, чисельність підданих. Ті, хто захоплював у свою сферу більше, розширювали свій вплив. Найчастіше це відбувалося з використанням сили.
Але людство не стояло на місці. Еліти не стояли на місці. Найрозумніші зі знаті методом “проб і помилок” досягли висновку, що куди більших результатів можна досягнути шляхом підвищення якості, інтенсивності роботи, у тому числі шляхом кращої організації праці і спеціалізації.
Одним з перших проявів нового мислення в Україні став розвиток фільварків на Галичині. Коли замість того, щоб збирати з людей збіжжя і продавати його у первинному вигляді, феодали почали організовувати його переробку. Дехто займався виробництвом борошна і хлібу, інші — медом, треті — виробництвом крохмалю, спирту і т.і. Від збору ресурсів і їх реалізації у чистому вигляді вони переходили до систематизації, спеціалізації і переробки. Це значно підвищувало їх доходи і дозволяло досягти більших успіхів у конкуренції. З розвитком фільварки почали переходити від панщини, до найманої праці, яка була ефективнішою.
На Заході цей розвиток проявився у цехах і мануфактурах. Кожен робітник займався своєю справою. Якимось одним процесом. В обмін на працю він отримував кошти, які міг обміняти на результати праці інших робітників в інших галузях. Люди не вчилися створювати усі блага для себе самі. Замість цього вони намагалися максимально ефективно виконувати якусь одну роботу. Еліти організовували процес набуття навичок робітниками, їх системну роботу, комунікацію з іншими підприємствами, що в результаті дозволяло створити готовий продукт.
Суспільство цілком природно почало поділятися на тих, хто організовує систему, бачить широку картину, і тих, хто виконує у ній певні функції.
Ліві говорять, що це не справедливо. А ми скажемо: завдяки цьому покращилося життя і перших, і других. Ефективність праці зросла у рази, адже кожен займався тим, що вмів найкраще. І кількість благ, які могли собі дозволяти люди, також збільшилась. Вони отримали доступ до кращої їжі, одягу, житла, освіти.
Переслідуючи збільшення вигоди і перемогу у конкуренції нові еліти прагнули масштабувати виробництво, ще більше підвищити його ефективність. Для цього вони інвестували у його розширення, нові розробки, управління, освіту та здоров’я своїх робітників.
Цехи і мануфактури перетворювалися у заводи, окремі заводи утворювали трести і корпорації.
В решті-решт доступ до благ і знань став настільки широким, що стало необов’язковим народитися в знатній сім’ї, щоб досягнути успіху і влитися у вищі кола.
Завдяки цьому конкуренція зросла ще більше. Вона почала охоплювати усіх людей, усі прошарки суспільства. Те, на яких щаблях ви опинитеся завтра, залежало не тільки від вашого статусу при народженні, а також і від того, наскільки ви ефективно використаєте можливості і ресурси, які стануть для вас доступними у житті.
