У європі святкують день памяті але росія залишається тиранією
8 травня в Європі святкується день пам’яті й примирення. Свято, яке покликано прощати своїх ворогів і пам’ятати жертву за свободу світу. На жаль, у світі жосі існує тиранія і рабство неволі, але є люди, які вірять в свою «особливість», відокремленість від світу і окреми шлях розвитку. Все це про нашого північного сусіда. Сам в їх країні це свято перетворилося на карнавал марнославства й цинізму.
Мабуть, для кожного є відомим фактом, що у розв’язуванні найжорстокішого конфлікту в історії, який забрав близько 85 мільйонів життів, був винен не тільки один «австрійський художник», а й «товаріщ» Сталін. Саме СРСР і Третій Райх напали на Польщу вереснем 1939. До початку радянсько-німецької війни, совок справно підживлював машину рейху своїми ресурсами. Перемога СРСР на Східному фронті була можлива лише завдяки ленд-лізу, в іншому випадку Радянський союз не мав би й шансу виграти це протистояння.
Інший важливий фактор, що СРСР забажав підписувати акт про капітуляцію в окреми день. О 02:41 7 травня, в Реймсі у приміщенні штабу армій Союзників генерал Йодль поставив свій підпис під Актом про капітуляцію. На цій церемонії були присутні представники всіх сил антигітлерівської коаліції: генерал Севез від Франції, У. Б. Сміт від США й Сполученого королівства й генерал Суслопаров. Радянський представник генерал Суслопаров підписав акт у Реймсі на свій страх та ризик, оскільки до моменту, призначеного для підписання, інструкції з Кремля ще не надійшли. Він зважився поставити свій підпис із застереженням, що цей акт не повинен виключати можливість підписання іншого акта на вимогу однієї з країн-союзниць. Незабаром після підписання акта, Суслопаров отримав телеграму Сталіна з категоричною забороною підписувати капітуляцію.
Сталін був обурений підписанням капітуляції в Реймсі, при якій провідну роль відігравали західні союзники. Він відмовився визнати цей акт, зажадавши його нового підписання у взятому Червоною армією Берліні та попросивши союзників не робити офіційних оголошень про перемогу до набрання чинності капітуляції (тобто до 9 травня).
В останній вимозі йому відмовили і Черчилль (який зазначив, що парламент вимагатиме від нього інформації про підписання капітуляції), і Трумен (який заявив, що прохання Сталіна надійшло до нього занадто пізно та скасувати оголошення про перемогу вже неможливо). Зі свого боку Сталін заявив: «Договір, підписаний у Реймсі, не можна скасувати, але його не можна і визнати. Капітуляція повинна бути здійснена як найважливіший історичний акт і прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла фашистська агресія, — в Берліні, і не в односторонньому порядку, а обов'язково верховним командуванням всіх країн антигітлерівської коаліції». У відповідь союзники погодилися провести церемонію вторинного підписання акта у Берліні. Ейзенхауер сповістив Йодля, що німецьким головнокомандувачам видів збройних сил необхідно з'явитися для підписання остаточної офіційної процедури в той час і місце, яке буде вказане радянським та союзним командуваннями. 8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом (о 00:43, 9 травня за московським) в берлінському передмісті Карлсхорст у будівлі колишньої їдальні військово-інженерного училища підписано ще один Акт про капітуляцію Німеччини. Його текст майже дослівно повторює текст 7 травня, включаючи навіть статтю 4, яка втратила реальний сенс. Карлсхорстський акт підтвердив і час припинення вогню — 8 травня о 23:01 за центральноєвропейським часом. Слід зазначити, що ця остання обставина позбавляла акт 8 травня всілякого практичного значення, бо всі накази, віддавання яких вимагав цей акт, вже були віддані німецьким командуванням 7 травня.
Зараз сучасна росія теж ставить себе проти всього світу. Коли в Європі згадують жертв і прощають один одного, вони трясуть зброєю й говорять фразу «Можем повторіть». Бажаємо російським окупантам залишитися в нашій землі
