Староста з херсонщини розповів про 3 тижні полону та тортури
«Вони не розуміють, хто такий староста села, що в нас люди його обирають» — Віктор Маруняк, староста Старої Збур‘ївки на Херсонщині і один з героїв фільму Роми Roman Bondarchuk «Шерифи» у розмові про 3 тижні полону в росіян, між розповіддю про тортури, електричний струм, обшуки і залякування, коротко згадує діалог з росіянами про
фундаментальну річ, на якій тримається українська демократія і правопорядок — виборність і децентралізація. Грубо кажучи, коли не лише староста свій, а й «шерифи».
Слухаючи його, я згадую історію Ольги Сухенко, старости Мотижина, яку разом з родиною теж катували, а зрештою вбили росіяни. Її ховали всім селом, люди казали: «Її вбили за нас».
Російським військовим, а у випадку з Віктором — омонівцям та собрівцям, ніхто ніколи не пояснить, що таке українська місцева влада, чому вона може бути в контрах з центром, а може і не бути, добровільно, але лише якщо люди — на її боці.
Також їм ніхто ніколи не пояснить, що допомога місцевим, виживання разом, навіть в окупації (чим і займався Віктор)
— це і є обов‘язок обраних посадовців.
Неймовірно глибока, відважна і добра людина, в якої росіяни відбирають дім, виноградник, Херсонщину, в якої ледь не відібрали життя — про те, як почалося вторгнення і що воно з собою принесло.
З поста Ангеліни Карякіної