The Economist: Чи може приниження путіна бути добрим вчинком?

Джонсон: Ні, я кажу про те, що однією з парадоксальних переваг ситуації є те, що сила народної підтримки путіна дає йому можливість бути абсолютно гнучким. І сказати, наприклад, що певних цілей досягнуто, будь-то "денацифікація", або щось інше, і тому операція закінчена.

The Economist: Чи бачите ви вихід із цієї жахливої зернової блокади в українських портах?

Джонсон: Ми шукаємо вирішення цієї ситуації. Ми вивчаємо зернову блокаду та те, що ми можемо зробити, щоб допомогти.

The Economist: Чи можу я запитати про ваше уявлення про Британію в Європі? Ми залишили ЄС. Ситуація змінилась. Британія, безумовно, дуже активна як в НАТО, так і на двосторонній основі. Під час переговорів щодо брекзиту ви вирішили не укладати договір про безпеку з ЄС. Як це відображається у контексті України? Це виправдано?

Джонсон: Я думаю, що більшість розсудливих спостерігачів скажуть, що після деяких початкових занепокоєнь та побоювань незалежна зовнішня політика Великобританії виявилася справді важливою. Я думаю, що наша здатність швидко приймати рішення, бути попереду, агітувати за результат, якого ми хочемо, за те, що ми маємо рацію, була дуже цінною. Це не означає, що в той же час ми не співпрацюємо з нашими європейськими друзями. Це не так. Ми співпрацюємо. Але, я думаю, тепер ви можете відчути, як люди дивляться та реагують на Велику Британію, чи то в Північній Європі, Балтиці, на Балканах або в Україні.