Вельт: Але хіба тобі цього не достатньо?

Сумленний: Мені здається процес самопізнання, який займає занадто багато часу. Я визнаю, що сьогодні дебати відрізняються.

На дискусії в листопаді минулого року я порівняв російський імперіалізм з нацистською політикою. І я критикував Берлін за його політику умиротворення і порівнював її з ситуацією в Європі 1939 року. В результаті мене звинуватили як того, хто заперечує нацистські звірства, бо я «релятивізував» їх із порівнянням Путіна. Повний абсурд.

Вельт: Сьогодні така дискусія, безумовно, буде іншою, чи не так?

Сумленний: Так, очевидно, що після нападу на Україну ми маємо справу з військовою волею до знищення в Європі вперше після Другої світової війни. У Німеччині люди почали визнавати гнітючі реалії. Путін – диктатор, а не партнер.
Але чи варто давати німцям медаль за ці знання? Українці не можуть дочекатися кількох років, поки німці дійдуть висновку у своїх дискусіях про війну та мир.