Про загрози дешевих грошей під час війни
Вчора у нас в коментарях була доволі цікава дискусія щодо рішення НБУ про підвищення облікової ставки до 25% річних. Одні виступали за, вважаючи, що це рішення знизить темпи інфляції, інші виступали проти, бо це буде суттєвим ударом по бізнесу, що потребує рефінансування.
Лунали й відверто екстремальні ідеї про політику мінімальних облікових ставок, яка начебто має оживити економіку України. Начебто дешеві кредити швидко простимулюють попит і бізнес заживе.
Не варто плутати економічну кризу й війну. Економічна криза не створює ризиків пошкодження вашого майна. А війна - створює. Снаряди дійсно падають лише по лінії фронту, а ось ракети - ні. Вони не вміють читати умов вашого кредитного договору. Ми не можемо зрозуміти, чого деякі люди у всерйоз думають, що якщо НБУ знизить облікову ставку до мінімуму, у країні почнеться кредитний бум. Наче мільйони людей, підприємців попрямують у банки за дешевими іпотеками та кредитами на автомобілі прямо під час війни.
Навіть якщо ми уявимо, що люди дійсно попрямують у банки брати іпотеки під 0%, щоб купити квартиру у новобудові, то які ризики це створить? Уявімо, що вірогідність того, що чергова аналоговнєтна ракета російський військ попаде у вашу новобудову, місце роботи, об’єкт транспортної інфраструктури дорівнює нулю.
Припустімо, що населення почало активно кредитуватися і купувати ці квартири чи будинки. Відновлюються будівництва, але ось яка проблема - багато будівельників мобілізовано, будівництво вимагає злагодженої роботи транспортної інфраструктури. відновлення якої теж потребує будівельників. Мало того, її можливості зараз значно обмежені, оскільки залізниця зараз віддувається і за себе, і за морські порти. Багато підприємств на окупованих територіях, багато підприємств, що виготовляли сировину для будівництва знищені. Наприклад, нещодавно прийшла вість про знищення заводу дверей у Дергачах. Тобто, нам що, ті двері закордоном купувати, за валюту, якої у нас і так мало?
Наша країна зараз і так переживає інфляцію пропозиції, коли бізнес не може задовольнити попит. Якщо ми зробимо гроші дешевими, ми ще більше збільшимо попит, проте швидкість зростання пропозиції буде меншою. Це викличе ще більшу інфляцію.
Лунали й думки про те, що інфляція - це добре. Ми не проти, але якщо ця інфляція не починає бути більшою за 10% (для розвинутих країн цей показник ще менше). Інфляція - драйвер розвитку економіки, але лише тоді, коли вона маленька. Коли ця інфляція більше 16% з перспективою подальшого зростання - це зло. Дуже класно розповідати про те, як висока інфляція стимулює людей витрачати гроші - тільки не тоді, коли у нашій економіці структурна криза, що викликана окупацією частини наших територій та порушенням логістичних ланцюгів. Зараз від інфляції лише падає купівельна спроможність населення, що теж запускає низку негативних тенденцій в економіці.
Вдаючись суто до різних мікро- та макроекономічних теорій ми часто забуваємо про екстерналії - а саме війну, яка повністю змінює правила гри. Змінює структуру виробництва, попиту, логістики. Більшість з цих теорій розрахована на боротьбу з циклічними економічними кризами, а не на боротьбу з проєкціями руйнівної війни на економічне життя країни. Коли ти маєш діло з циклічною кризою - ти можеш спрогнозувати, що буде завтра і вжити відповідних заходів. Коли ти маєш діло з війною - ти не можеш передбачити, що буде завтра. Твоє місце роботи, нерухомість або твій бізнес можуть бути знищені у будь-який час. Навіть якщо він далеко від фронту. І хоч ризик цього маленький, але він є, тому навіть за умов низької ставки, люди та підприємства навряд би кредитувалися так, як до війни. Обидві сторони розраховують ризики - гроші не пробачають помилок. Тож ніякого буму не буде - не живіть у ефімерно кейнсіанському світі, де у нас низький попит суто через те, що погані банки не дають дешевих кредитів, а жахливий НБУ не зробив збереження невигідними.
