Я параноїк і переживаю за кожен відгук

Я параноїк. Бачачи якусь проблему, я її збільшую. Якщо у моєї компанії є якийсь недолік, я думаю, що завтра до мене не прийде жоден клієнт. Я переживаю за людину, яка пише свій відгук у фейсбуці. Якщо людині щось не подобається — я не можу заспокоїтися, я не задоволений собою, поки цього не виправлю. Я не вважаю себе успішним бізнесменом.

Наша ціль — це дійсно стати найкращими у світі. Ніколи не буде такого, щоб ми сказали: "усе вже зроблено". Ми ніколи не зупинятимемося!

————————
Приватне — це якісне. Якби у нас зараз не було би приватних кав'ярень, а лише державні, то ми б зараз пили несмачну каву. Чого ми ходимо у приватні кав'ярні, а дітей віддаємо у державні школи? Чому ми ходимо у державні лікарні, чому ми довіряємо пенсії державі? Чи справедливо, коли бабуся-пенсіонерка, яка платила державі свої гроші все життя, працювала — в обмін не отримує заслуженого через солідарну систему?

А що тоді робити з бідними? Давайте зрозуміємо, звідки беруться бідні. Чому батьки не можуть віддати дитину в приватну школу? Може через роздуту державну систему? Може через те, що уряд заважає їх професійному розвитку, не дає їм заснувати бізнес?
Володимир Поперешнюк
——————————————
На систему Hikvision для ЗСУ - https://ostanniy-kapitalist.diaka.ua/donate