На прохання трудових колективів, прокоментую виступ Арестовича у Іванова.
По-перше доволі дивно "працювати на російський сегмент", щоб потім прийти до Іванова і сказати, що він це робить, щоб розвалити Росію. "Штірліц,а вас порошу в ефіри больше не ходіть" 😂
Але давайте до суті. Арестович каже, що Україні потрібно працювати в Росії, щоб "створити там 5-ту колону і розвалити її". Я з цим згоден, однак виникає питання: навіщо працювати з великоросійським нарративом, щоб розвалити Росію?
Татарстан в 90-ті проводив референдум по незалежності і до речі більшість проголосувало за незалежність. Чечня усім відома, Дагестан і т.д. Щоб розвалити Росію потрібно працювати не з великоросійським нарративом, а з татарським, дагестанським, чеченським і т.д. Навіть, якщо говорити про відновлення Новгородської республіки, то це все одно інший нарратив, ніж "ліберальна Росія". Так працюйте з цими нарративами - хай вони поки маргінальні, але ж і задача зробити їх впливовими.
Тобто умовно кажучи є дві стратегії - "ліберальна Росія", тоді ми працюємо з ліберальною російською тусовкою і "другой Росієй", або переформатування самої Росії, шляхом створення Новгородської республіки, якоїсь Північно-руської республіки, Сибірської, Татарстана і т.д. Тоді ми працюємо саме з цими нарративами і людьми, які виступають за це. Я проти роботи з "ліберальною Росією", я за "замість Росії".
Російський проект - імперський проект, який передбачатиме експансію і в "ліберальному варіанті", власне чим він і був в 90-ті ("ліберальна імперія" це навіть звучало в колах демократів 90-х). "Новгородська республіка" - це інший концепт, який потребує роботи з іншими нарративами й іншою рамкою.
Арестович фактично намагається бути реінкарнацією Феофана Прокоповича своїми спробами "створити правильну Росію" шляхом симбіозу української та російською культур. Я хочу бачити "реінкарнацію" Костянтина Василя Острозького, і буду виступати за відродження української культури, причому не шляхом "ізоляції", як каже Арестович, а шляхом введення її в контекст європейської культури, збагачення її здобутками світової культури (а не російської).
Тому, можна погодитись з Арестовичем, що Росія нікуди не дінеться і займати позицію страуса, зануривши голову в пісок, було невірно. Інша річ, що тактика "створення ліберальної Росії" (яка чомусь на думку Арестовича має розвалитися ,але чому?) викликає сумнів. Говорячи про Ізраїль, Арестович каже, що він пішов шляхом "інкорпорації арабів". Але це лише один з поглядів, що гуляє переважно в лівому політичному таборі, який виступає за створення "наднаціональної держави", а є праві, які виступають за те, що Ізраїль має бути суто єврейською державою і тактика їхня саме на протиставленні себе і оточуючим арабським суспільствам.
Я правий, я вважаю, що Україна має бути українською державою, а не полігоном для експериментів. Я вже трохи заморився від людей, які хочуть з України створити дослідний полігон і то вивести тут "другую Росію", то створити тут "ліво-ліберальний паноптикум, інкорпорувавши сюди усю ліву дічь із Заходу від фемінітівів до боротьби за трансвеститів". Україна це українська держава, де живуть українці, а не лабораторія.
А щодо Росії найбільш правильною тактикою як на мене буде робота над тим, щоб вона перестала існувати в нинішньому імперському форматі. І працювати з великросійськими нарративами тут не допоможе, потрібно працювати з націонал-етнічними нарративами народів Росії, ставити нові рамки дискурсу на кшталт тої ж Новгородської республіки на противагу Московщині і т.д.
Досить Прокоповичей, давайте Острозьких!
