Кремлівський Китай: про що треба знати українцям, очікуючи підтримки від КНР
Частина 2.
Китайська пропаганда
Традиційно китайська пропаганда сповнена найзухвалішими наративами Кремля. Йдеться про всі рівні китайських ЗМІ: від груп у WeChat та відео на BiliBili – до статей на Global Times і заяв МЗС КНР.
Найпоширенішими з них є:
• війна йде між НАТО та Росією; • війна є не війною, а “конфліктом”; • в Україні правлять “нацисти-націоналісти”; • в Україні функціонують американські біолабораторії – натяк на українське походження китайського коронавірусу.
Загалом китайському божевіллю з російським вайбом можна присвятити цілу книгу.
Окремо варто звернути увагу на роботу двох китайських телеканалів. Першим є Phoenix TV (iFeng або Fenghuang TV). Цей канал входить до структури власності міноборони КНР, тобто є партнером російського телеканалу “Звєзда”, що належить міноборони РФ. У перші дні війни з росії до України, на окуповані території, прибув китайський журналіст Лю Ю Гуан (Lu Yu Guang) для супроводу армії РФ. Лю проводив знімання в окупованому Донецьку, відвідував Волноваху, а також знімав “асвабадітєлєй” у Маріуполі. Журналісти цього телеканалу відпрацьовують і у Львові та інших містах України з метою створення “правильної картинки” для КНР.
Водночас до України прибули й репортери китайського державного іномовлення з каналу CGTN (той самий, що є партнером “Россия сегодня”). Йдеться про його підрозділ у росії, так званий “CGTN на русском” (станом на зараз їхній ютуб-канал в Україні заблоковано). Під прапором КНР від імені CGTN працюють журналісти з телеканалу “Звєзда”, які знімають як Донецьк, так і Маріуполь. Основні теми – “злочини армії України”, “асвабадітєлі”, а також “біженці до росії”.
Китайська пропаганда систематично показує “перемоги” армії Кремля, а також виступає з антиукраїнськими та українофобними заявами. Більшість матеріалів береться з росії, інші – знімаються китайськими журналістами в Україні.
Деякі українці намагаються знайти краплини правди в китайських державних ЗМІ, демонструючи один зі ста сюжетів, де показали позицію України. Такі процеси активно вітаються нашими співгромадянами, однак загальні тенденції від цього, на жаль, не трансформуються на користь України. Якщо покажуть один проукраїнський епізод, за ним ітиме максимально проросійський. Як приклад – заяви китайських держекспертів про те, що “ситуація в Маріуполі спричинена засиллям націоналістів у місті”. Про ненависть КНР до “Азову” можна написати окрему статтю: на те є різні причини, і не тільки кремлівського походження.
Офіційний Китай
Якщо заплющити очі на китайську пропаганду, яка озвучує те, чого не хочуть озвучувати посадовці, та розглянути заяви уряду КНР, то вони також будуть маловтішні.
По-перше, КНР донині не визнає факту вторгнення росії до України, називає війну “напруженістю” та “конфліктом”.
По-друге, КНР голосує проти України в міжнародному суді ООН, а також хитро “утримується” під час роботи Генеральної Асамблеї ООН.
По-третє, КНР офіційно виступає проти постачання зброї до України, вимагаючи його негайного припинення, а також заявляє про необхідність задовольнити “раціональні безпекові занепокоєння” росії щодо України та НАТО.
Підкреслюю знову, що МЗС КНР також офіційно вимагає розслідування щодо “американських біолабораторій” в Україні на рівні ООН.
Приблизно через два тижні після початку повномасштабного вторгнення Пекін вирішив надати так звану “допомогу” Україні через китайський Червоний Хрест, зокрема коцики та інший непотріб. Китай за це розкритикувала віцепрем’єрка Верещук і одразу стала ворогом в інтерпретації китайської пропаганди. Пізніше КНР оголосила про додаткову фінансову допомогу для “подолання гуманітарної кризи”, але такий (марний) крок був зроблений з метою “перекрити” активну підтримку з Тайваню, яка вже надходить до нашої держави.