Чорна рада 1663 року чи вивчили уроки історії
Чорна рада 1663 року один з найтрагічніших моментів української історії, який був увіковічнений українським письменником-романтиком, перекладачем Біблії Пантелеймоном Кулішем. Цей твір, знайомий кожному, але чи винесли українці уроки з історичної події?
В результаті кампанії 1660 року й невдалого гетьманування Юрася Хмельницького, Гетьманщина стала на порозі громадянської війни. На правому березі владу здобув Павло Тетеря, талановитий дипломат, зять Богдана Хмельницького. Ставка гетьмана була на Польщу й спробах за рахунок Речі Посполитої об’єднати обидва береги Дніпра.
На лівому березі найбільшу владу на початку 60х років XVI століття мав шваґер Богдана Хмельницького, Яким Сомко. Сомко був талановитим військовим, вихідець з Переяславського козацтва. Будучи «проросійським» кандидатом Сомко відстоював суверенітет Гетьманщини, наприклад не допустив знецінених московських монет в обіг держави. За цю політику московські намісники й бояри закидували царя скаргами з вимогами скинути не вигідного їм наказного гетьмана. У Сомка було 2 супротивника: ніжинський полковник Золотаренко( теж шваґер Хмельницького) і джура Хмельницького Іван Брюховецький, який став кошовим отаманом. Якщо перші двоє виступали як національно свідомі елементи, то Брюховецький зіграв на гримучій суміші популізму й підлизування до царя. Стратегія по скиненню Сомка була обрана вірна, аби перемогти у виборах треба було залучити як найбільше елементів, яким були «солодкі» промови Брюховецькими. Цим інструментом виборів стала «чорна рада». Чорними радами називали ті, в яких приймали участь не тільки козаки а й інші верстви Гетьманщини- міщани, селяни.
Цар погодився провести таку раду 1663 році біля Ніжину. Сомко протестував проти цього, бо він був легітимним правителем згідно двох старшинських рад, але московити вже визначили зі «своїм» гетьманом. Прибувши взимку 1663 році, московити почали перекуповувати потрібних людей. В силу такої політичної ситуації Сомко і Золотаренко об’єдналися аби виграти вибори «агенту Кремля» і популісту Брюховецькому. Всі сторони прийшли на вибори зі зброєю, що звісно мало й відповідний ефект. В результаті насильства і політичних махінацій до влади прийшов ставленик царя Іван Брюховецький. Через 3 місяці Сомко і Золотаренко загинуть в результаті політичного вбивства.
Літопис Самовидця дає нам чудовий опис вище згаданих подій.
Іван Брюховецький увійде в історію як один з найбільш про-московських гетьманів у історії. Доля згадає йому всі гріхи, у 1668 році він буде вбитий козаками Дорошенка. Так і закінчилася доля гетьмана.
Як ми бачимо сучасні українські еліти змогли винести урок з подій 1663 року. Зараз єдина нація йде до перемоги над своїм ворогом.