Міф п'ятий: відповідь можна знайти у сильній владі, державному капіталізмі або у "шведській моделі"

Ті, хто брав участь у дебатах, були здивовані репліками аудиторії про те, що Україна повинна йти шляхом деяких наших диктаторських сусідів. На жаль, такі люди ігнорують той факт, що чим більше в країні приватної власності, тим кращими є її економічні показники та рівень свободи, і тим нижчим - рівень корупції.

У країнах, які обрали для себе шлях "державного капіталізму", авторитарна влада використовує ринок для створення багатства, яке потім розподіляється за її бажанням. У цих країнах великі державні підприємства фінансують правлячу еліту. Без конкуренції ці підприємства є зазвичай неефективними та корумпованими.

Адвокатам же "шведської" моделі варто уважно почитати підручники з історії. Економічне зростання почалося у Швеції у ХІХ столітті завдяки підприємництву, винаходам, культу і традиціям важкої праці та ринковій системі.

Відтоді Швеція відносно процвітала, оскільки їй вдалося уникнути руйнівних втрат, пов'язаних з двома світовими війнами та повоєнною відбудовою країни. У 1970 році це була третя за рівнем багатства країна у світі з точки зору ВВП на душу населення, але соціалістична політика привела Швецію до економічної кризи на початку 1990-х років.

Щоб подолати економічний занепад, ліберальний уряд скоротив витрати, зменшив податки та впровадив інші ринкові реформи для збільшення конкурентоздатності. І хоча ця політика була успішною, сьогодні ВВП на душу населення у Швеції на 24% нижчий, ніж у США, а зарплата після вирахування податків є значно меншою.

Сьогодні шведи надають перевагу сплаті дуже великих податків. Вони можуть це робити, адже отримують високі доходи, значну частину яких повертають державі. Так вони отримують вигоду від якісних соціальних програм та гідного пенсійного забезпечення.