Інші суперечки під час ухвалення резолюції виникли з США.
"США наполягали, щоб до резолюції включили пункт, який би заборонив постачання до Македонії зброї. І на цьому наші інтереси розійшлися", - каже Єльченко.
Заборону на постачання озброєнь до резолюції не включили.
"Саме тому Македонія дуже вдячна Україні. Македонці прекрасно пам'ятають, як це було складно", - розповідає Володимир Єльченко.
У березні 2001 року до Македонії почало надходити українське озброєння.
"Македонія просила різнобічну допомогу щодо озброєнь, зокрема, і важкі - літаки, гелікоптери, артилерію. Вся техніка не була "подарунком", а передавалася згідно з двостороннім договором між країнами про військово-технічне співробітництво. Але звичайно йшлося про пільгові ціни", - розповідає дипломат.
Вже 25 березня македонська армія розпочала операцію із застосуванням українських гелікоптерів.
"Неприємним сюрпризом для "Армії національного визволення" стали чотири гелікоптери Мі-8МТ, обладнані кулеметами, та два гелікоптери Мі-24, які прилетіли в Македонію попереднього дня з України (саме ці українські гелікоптери прибули безпосередньо з Косова, де їх використовували раніше українські миротворці. - Ред.) і зразу пішли до бою, завдаючи ударів з повітря по бойових позиціях", - писав болгарський дослідник Борис Танєв у книзі "Війна в Македонії 2001 року".
До кінця березня бойовики відійшли до Косова, але все одно потрапляли до Македонії. 28 квітня патруль потрапив неподалік від Тетова у засідку, 8 македонців загинули. Це призвело до погромів албанських закладів у Бітолі.
Армія знову намагалася витіснити бойовиків з території країни, а 13 травня сформували уряд національної єдності за участі частини албанських партій.
На початку червня 2001 року бойовики пішли в наступ.
"У якийсь момент сили повстанців, тобто так званої "Армії національного визволення", підійшли впритул до македонської столиці - в район села Арачиново, а це за 7 км від центру Скоп'є. Була реальна загроза атаки на столицю і на аеродром "Петровац", - згадує Віталій Москаленко.
Бойовики погрожували обстріляти столицю зі 120-мм мінометів.
Приблизно тоді ж до Македонії прибули ще чотири гелікоптери Мі-24 та чотири штурмовики Су-25 з України.
Македонська армія одразу ж застосувала придбані в Україні гелікоптери та літаки.(насправді кажуть, що літали наші пілоти)
"У бойові дії (22 червня. - Ред.) включилися щойно прибулі з України два Су-25, які, пролітаючи на малій висоті над населеними пунктами, здійснили розвідку. Після них почався обстріл артилерією і удари з гелікоптерів", - писав Борис Танєв у книзі "Війна в Македонії 2001 року".
Бої велися ледь не за кожен будинок. Після перемовин за участі представника ЄС з зовнішньої політики Хав'єра Солани, бойовиків "Армії національного визволення" вивезли з села американські військові. Така розв'язка викликала заворушення у Скоп'є, де демонстранти говорили про зраду і вкрадену перемогу, на деякий час захопили парламент.
5 липня 2001 за посередництва ОБСЄ та НАТО оголосили перемир'я. "Армія національного визволення" його не дотрималася і невдовзі відновила бої.
"Не можна сказати, що перешкоджали, але певні застереження з боку НАТО і США висловлювалися. Однак, на моє переконання, військова допомога України все-таки сприяла погашенню гострої фази конфлікту і зрештою - підписанню знаменитої Охридської угоди (яка припинила конфлікт у Македонії. - Ред.)", - каже Віталій Москаленко.
"Це все було дуже так стримано, якщо не сказати негативно, сприйнято тодішніми урядами США та країн Західної Європи. Міністр Зленко( очільник МЗС у 2000-2003 роках Анатолій Зленко. - Ред.) приїжджав до Нью-Йорка і мав серйозні гострі розмови з постпредами цих країн, в яких нас відверто попереджали про неприпустимість такого кроку", - згадує Володимир Єльченко.
"Але історія показала, що ми були праві", - наголошує він.
На думку дипломата, без української зброї для Македонії ситуація на Балканах могла погіршитися кардинально.
Віталій Москаленко вважає, що постачання озброєнь змінило перебіг конфлікту.
