"Не потрібно такої кількості автотранспорту приватного, який має їздити", - заступник міністра фінансів Денис Улютін
Денис цілком заслужено вважає, що великий попит на пальне продукує суттєвий дефіцит торгівельного балансу, оскільки майже 100% пального у нас - імпорт. Але Денис не врахував єдиного фактору - навіть якщо він завтра зобов'яже всіх пересісти на велосипеди, тролейбуси, трамваї та автобуси - вони просто не витримають.
І це не капіталістична пропаганда проти громадського транспорту. Варто було б почати з того, що заклики у стилі ХХ сторіччя про "все на фронт", "картки на продовольство", "всі у громадський транспорт" - це не про економіку війни ХХІ сторіччя, але все-таки, повернемося до аналізу стану систем громадського транспорту і чому вони просто не впораються.
Почати варто з початку 90-х років, коли ще від Совка у спадок дісталися дуті системи громадського транспорту, оскільки у країні Совєтів авто - це привілегія, розкіш, а не засіб пересування. Заторів у містах майже не було, бо не було доступних автомобілів. Зате щоранку та щовечора кожен трудящійся мав пхатися у забитий транспорт й іншого варіанту у нього особливо не було.
Потім усі ці неефективні заводи позакривалися (не без сприяння червоних директорів), почали активно розростатися офісні центри. Змінилася структура економіки, як і центри тяжіння у містах. Але транспортна мережа залишалася старою, у неї не було залучено приватного капіталу чи хоча б введено корпоративного управління. У міст були обмежені ресурси, ще не було децентралізації, і навіть ті крихти, що діставалися цим мережам, успішно прихвачувалися директорами та керівництвом цих підприємств. Бо немає ніяких ключових показників ефективності, ніяких стимулів до одержання прибутку, і нарешті, ніякої конкуренції.
Лише з децентралізацією у деяких містах покращилася ситуація з громадським транспортом. І то, завдяки європейським грошам та політикам на місцях. Одним з прикладів такого є Маріуполь, місто, де майже повністю зникли маршрутки, були виключно нові, сучасні тролейбуси й нові автобуси.
Але Маріуполь - це не вся Україна, та і це місто чекала страшна доля. Коли якраз згадані Денисом автомобілі і допомогли вивезти з цього міста купу людей. В інших містах системи громадського транспорту досі недорозвинені і не мають необхідної кількості рухомого складу для реалізацій ідей Дениса.
Далеко за прикладом йти не треба - місто Київ. Ще до війни у місті був суттєвий дефіцит тролейбусів, а наявні обслуговувалися дуже погано, через що навіть нові машини швидко приходили у негідність. До війни у Києві щодня на маршрути виходило близько 350 тролейбусів, за часів найсмачнішого у світі морозива - десь у 2, а то і 3 рази більше. І це ще при тому, що тоді тролейбусна мережа в Києві була меншою. І при тому, що навіть за таких випусків, у годину пік транспорт набивався як ризькі шпроти.
Зараз випуск тролейбусів у Києві - 166 тролейбусів. У два рази менший за довоєнний. Так, частина людей поїхала з Києва, але багато хто сюди повернувся чи переселився. А випуск то менший у два рази. І при будь-якому бажанні, цей випуск не зросте хоча б до 500, щоб реалізувати ідеї Дениса. Бо не вистачає як і машин, так і водіїв.
Дуже розумно з Урядового кварталу, який закритий від простолюду, де з початком війни не їздять автобуси, розповідати людям, на чому вони мають їздити. Хоча, ця претензія не до самого Дениса, бо Міністерство фінансів знаходиться на Подолі. Сподіваємося, він бере з собою щітку для чищення своїх клоунських черевиків після поїздки у набитому й іржавому подільському трамваї по кривим коліям.
Денисе, ви не Перше обличчя, на вас не готують замахів, до Міністерства фінансів можна доїхати як і на метро, так і на трамваях №11, 12, 16, 18, 19 , та на автобусах №72, 119, 115. Не забувайте поступатися місцем людям похилого віку, вагітним жінкам та пасажирам з дітьми. Цьом!
А у нас на каналі буквально вчора вийшло відео про акциз на пальне:
https://www.youtube.com/watch?v=yw2OOWLS7Xw
@OstanniyCapitalist
