Свіжа колонка військового історика Макса Бута у WSJ в перекладі від нашого підписника.
Якщо ви хочете зрозуміти український стиль ведення війни, певне найкращим вибором буде праця "Стратегія" 1954 року, авторства видатного британського військового теоретика Бейзіла Лінделла Харта, яку я нещодавно відкрив для себе. Переживши газову атаку, що знищила більшу частину його батальйону у битві на Соммі в 1916 році, капітан Лінделл Харт сповнився ненависті до британських генералів, які посилали своїх людей на бійню у марних фронтальних наступах на ворожі позиції. Автор називає такий підхід "прямим" і приписує його великому прусському стратегу ХІХ сторіччя Карлу фон Клаузевітцу, який вважав що "лише великі битви мають вирішальний ефект на хід війни".
Відкидаючи підхід Клаузевітца, Ліделл Харт звертається до цитати давньокитайського стратега Сунь Цзи: "Найвища майстерність полягає у зламі ворожого супротиву без бою". У своїх працях, починаючи з кінця 1920-х років, Ліделл Харт дослідив тисячі років військової історії, доводячи, що ключем до перемоги є нанесення ударів в неочікуваних місцях, а також психологічна та матеріальна ерозія супротивника, які роблять можливою відносно безкровну перемогу. Він наводить приклади від переходу Ганнібалом Альп до рейду генерала Шермана у Джорджії на доказ "переваги непрямого підходу над прямим".
Багато істориків критикують Ліделла Харта за перекручування історії на догоду своїй аргументації. І дійсно, жодна теорія не може цілковито пояснити усі аспекти тисячолітньої історії воєн. Проте, ідеї Ліделла Харта є більш ніж актуальними, коли ми говоримо про події Російсько-Української війни. Росіяни застосовують жорсткий і нерозбірливий прямий підхід, що тягнеться корінням у часи ПСВ. Водночас українці змогли дати відсіч за допомогою непрямого підходу, який Лінделл Харт називає рисою "великих полководців".
Війна почалась 24 лютого з російського бронемеханізованого удару й десантних операцій на Київському напрямку. Пам'ятаєте 40-мильну російську колону, що сунулась на Київ? Замість танкової контратаки, українці активно застосовували піхотні системи Джевелін для нанесення точкових ударів - в першу чергу по лініям постачання. Вже скоро у колони закінчилось паливо і провіант, а росіянам довелося відступити. Київ вистояв. Це стало тріумфом непрямого підходу.
Росіяни перегрупувались у середині квітня і вирішили зачистити Луганську область, використовуючи величезну перевагу у артилерії, як в свій час робили генерали Першої Світової Війни. Наступ змусив ЗСУ відійти з боями від Лисичанська - останнього великого міста, що перебувало під контролем України в області. Проте, втрати наступаючих були настільки важкими, що російський наступ загруз задовго до окупації усього Донбасу.
Після того, Україна почала застосовувати HIMARS виробництва США для нанесення ударів по російським командним пунктам і складам боєприпасів глибоко за лінією фронту. Ця стратегія призвела до перебоїв з постачанням снарядів російській артилерії та значно збила темп обстрілів українських позицій.
9 серпня авіабазу рф в окупованому Криму сколихнули не менше 6 вибухів, які, за мінімальними оцінками, знищили або вивели з ладу 8 бойових літаків. Наступного вівторка іншим вибухом було знищено вже склад боєприпасів у все тому ж окупованому Криму. Офіційні представники України публічно не коментували дані події, але в приватних розмовах з журналістами підтвердили, що усі ці вибухи - робота ССО України.
Нині українці використовують непрямий підхід, щоб витиснути російський гарнізон в Херсоні - найбільшому місті України під російською окупацією (прим. найбільшим містом під російською окупацію все ж залишається Донецьк, а серед тих, що були окуповані після 24 лютого – Маріуполь). Замість проведення безпосереднього наступу з невідворотними високими втратами, ЗСУ використовують HIMARS та подібні системи для ударів по мостам через Дніпро, які використовуються для забезпечення угруповання рф у Херсоні. Українська сторона заявляє про виведення з ладу усіх 4 мостів, а це загрожує пасткою для російського угруповання.
@OstanniyCapitalist
