Розвиток економіки та інфраструктури дуже тісно пов'язані
Подорожуючи країнами Європи ви могли помітити, що чим багатшою є держава, тим краще там інфраструктура. До прикладу, економічний мастодонт ЄС - Німеччина, розвинута залізниця (у тому числі швидкісне пасажирське сполучення) та величезна мережа швидкісних автомобільних доріг з багатьма естакадами, мостами, шляхопроводами.
Чим більша твоя економіка - тим більше товарів ти виготовляєш, тим більший рух самих товарів, грошей, людей. Розвиток інфраструктури є взаємодоповнюючим з економічним. Іноді економічний розвиток перевантажує наявну інфраструктуру що призводить до трансформацій останньої, іноді недостатній рівень розвиток інфраструктури не дозволяє економіці реалізувати весь свій потенціал.
До прикладу, в Україні дуже розвинутий ринок провайдерів інтернету. Зв'язок - це теж інфраструктура, особливо під час інформаційної ери. У нас підключення до інтернету є не лише дешевим, а ще і високошвидкісним. Це дало поштовх розвитку ІТ-сектору та креативній індустрії, які у нас знаходяться на традиційно високому рівні. Окрім цього, в Україні активно розвивається електронний документообіг, інтернет-банкінг, тощо. Це покращує якість життя, зменшує потенційні майданчики для корупції.
Натомість що з дорогами, що з залізницями у нас біда. Цей сектор у нас дуже зарегульований, особливо залізниця. Ну і рівень корупції тут теж величезний. Дурні монополії, що гроблять економічний розвиток, вбивають інфраструктуру - цього тут повно. Чого варта лише монополія на обслуговування доріг, що недавно існувала. Лише державні облавтодори могли обслуговувати автомобільні дороги та мости. У них було мало нової, сучасної техніки. Натомість, приватні компанії які традиційно займалися будівництвом, у своєму розпорядженні мали значно більше сучасної техніки, що дозволяло робити якісніші та дешевші ремонти за рахунок використання нових технологій.
Майбутнє дорожньої сфери - збільшення обсягу приватного капіталу. Треба визнати, що держава після війни матиме дуже багато інших проблем, що варто буде вирішити. Зросте соціальна напруга, треба буде відбудовувати зруйноване, зайнятися опікою сімей загиблих героїв та не забути про ветеранів, яким теж треба допомогти повернутися до нормального життя (тут теж буде потрібна дерегуляція, згадайте наш стрім про зброю та кількість тирів у ненависній Угорщині, де працюють військові).
Держава має заохочувати приватні інвестиції у дорожню галузь, а для цього треба не лише реформувати суди, щоб ці інвестиції були захищені, а і створити попит на цю послугу. Інвесторам у концесійні дороги треба гарантувати, що Дорожній фонд зможе повернути їхні інвестиції. Рівень автомобілізації та загального економічного розвитку має забезпечувати попит, що дозволятиме будувати платні дороги.
Дорожній фонд в Україні у довоєнний час був дрібним, тому здійснення якихось помітних змін призводило до перекосів у державному фінансуванні. Корупція - це не єдиний чинник, та і його суттєво зменшує обсяги приватного капіталу у цій сфері. Потенційний концесіонер не зацікавлений у тому, щоб його дорога будувалася з врахуванням 30% відкату.
Поки у дорожній сфері буде засилля держави, там буде корупційне болото. Питання доріг і взагалі приведення нашої інфраструктури до європейських стандартів після війни стане особливо актуальним. Це може стати не лише одним з драйверів нашого поствоєнного відновлення, а і тим, що у перспективі розкриє весь потенціал нашої економіки.
Більше про дороги у нашому недавньому відео:
https://www.youtube.com/watch?v=Cz02syT5itg
@OstanniyCapitalist