Автор закликає до захисту прав зі зброєю в руках
Хочеш мати права - вставай до зброї або допомагай війську на скільки ти можеш. Саме це гасло має бути для нас основним, бо без обов'язків не може бути ніяких прав. Як ми бачимо у ХХІ столітті ми будемо надалі захищати наші права і свободи, бо війна це є прямий наслідок нашого технологічного й культурного розвитку.
Війни виникають з тих часів, коли з'являються перші держави, й тільки збільшуються з технологічним процесом. Цікаво підмітити, що після падіння Риму, у Середні віки, Європейські держави не могли під час війни мати війська більше 1-3% відсотків від всього населення, так як більшого відсотку не дозволяла поставити під зброю економіка, для прикладу ціна зброї й обладунку були високими, й військова справа того часу. У ті часи зазвичай в бойових діях приймають участь професіонали: аристократія(лицарі ітд), вільні селяни(швейцарці й фрігольдери), містяни(фламанське ополчення для прикладу). Зазвичай залежний селянин, якого було більшість, зазвичай працював цілий рік і не знав про війну, його інтереси були в інших речах. Відкриття пороху, хоч і зробили певний переворот у військовому ділі, але для того аби це змінило світопорядок був необхідний час . Капіталістичні відносини, які у той час зароджувалися, теж ще тільки почали сприяти збільшенню прав значить і росту обов'язків. Коли Карл Х Густав, король Швеції, увів у себе рекрутчину він здійснив революцію в комплектуванні війська й відносин суспільства. Вільні шведські селяни отримали за свої права на обробку землі ще й обов'язок захисту вітчизни. Згодом ця практика була перейнята у всій Європі. Під час Американської революції ми бачимо моменти, коли допомога не комбатантів сприяла успіхам Континентальної армії. Французька революція, зробила ще один крок в укріпленні відношення права-обов'язки для більшості населення. Саме французи придумали термін загальної мобілізації, коли маси населення йшли до війська аби захисти, а потім примножити "досягнення" революції. З тих часів ми бачимо, що нації, які живуть на континенті мають бути постійно готовими захистити права. Інший фактор це рівень прогресу. Якщо колись кількість солдат регулювалося необхідністю підтримки сільського господарства, то промислова революція дозволяла за рахунок механізації залучати більше людей до війська.
Якщо підрахувати загальну кількість людей залучених до війн у ХVIII, ми побачимо, що ця цифра менша ніж в ХІХ,а в ХХ закономірно більше ніж в ХІХ. Сучасна війна вимагає від суспільства не тільки бути готовим убивати ворога на полі бою, а й помагати армії будучи некомбанантам, будучи в цивільній сфері. Конфлікти ІІ половини ХХ століття показують, що не в кількості буде перемога, а в якості й підготовленості війська. Хотілося б наголосити, що єдина можливість Україні побудувати свою країну, є готовність у будь-який момент захистити свої права й державу. Наш ворог на початку ХХІ століття приспав нашу увагу за допомогою не свідомості й ілюзорності пацифізму, тому ми не маємо вірити в міфи про роззброєння, а маємо бути завжди на сторожі. Звісно це все має бути в рамках здорового глузду
Помагайте ЗСУ і перемога буде за нами!
@OstanniyCapitalist