Метрніхівська реакція як газонюхство
У той час в Європі панувала "Метерніхівська реакцію". Названа на честь канцлера Австрійської імперії, ця реакція ставила на меті придушити будь-яку революційну думку, яка могла б порушити чинний лад в Європі. Зараз ми б назвали це газонюхством. На щастя, прості люди й інтелектуали чітко заявили про свою підтримку народу, який дав один із двох стовпів європейської цивілізації. Влітку 1821 року різні молоді люди з усієї Європи почали збиратися у порті Марселя , щоб приєднатися до революції. Французький філеллін Жан-Франсуа-Максим Рейбо , почувши про революцію в березні 1821 року, написав: «Я з хвилюванням дізнався, що Греція скидає з себе кайдани», і в липні того ж року сів на корабель, який прямував до Греції. Із Сполучених Штатів прибули лікар Семюел Грідлі Хоу та офіцер флоту Джордж Джарвіс , щоб воювати за свободу. Найбільші контингенти прибули з німецьких держав, Франції та італійських держав. Як бачимо, інтернаціональний легіон людей, які цінують свободу їхали в Елладу - повертати цивілізаційний борг. Найіронічніше в цій історії, те що протестанти й католики з усього світу проливали кров за православних, а з Російської імперії не прибуло жодного добровольця, який воював за свободу. Ідея свободи російським рабам не зрозуміла!
У Німеччині, Італії та Франції багато священнослужителів і професорів університетів виголошували промови, заявляючи, що вся Європа має величезний борг перед Стародавньою Грецією, що сучасні греки мають право посилатися на класичну спадщину як причину підтримки, і що Греція досягне лише прогресу. зі звільненням від Османської імперії. Молодий студент-медик у Мангеймі писав, що лекція його професора про необхідність свободи Греції пройшла через нього, як електричний удар, надихнувши його кинути навчання та вирушити до Греції, тоді як датський студент написав: «Як могла людина, схильна боротися за свободу і справедливість, знайти краще місце, ніж поруч з пригнобленими греками?».
Першою країною, яка зробила важливий крок для допомоги Греції, була не була Росія, а маленьке Гаїті. Президент цієї карибської країни написав відкритого листа і надав грекам 25 тон гаїтянської кави, аби ті могли її виміняти на зброю. Особливу роль на підтримку батьківщини свободи зробили митці Європи. Лорд Байрон писав патріотичні поеми й закликав британців до підтримки греків. Ежен Делакруа намалював картини на філеллінську тематику аби зобразити боротьбу нації за свободу. Шотландець Томас Гордон писав у лондонські газети з повідомлення про боротьбу еллінів. Друзі Байрона організували в столиці королівства Грецький комітет, який мав допомагати грекам у боротьбі. Такі ж комітети виникали в інших містах й країнах світу.
Список філеллінів є надзвичайно великим. У Афінах є список в якому вказано більшість імен цих патріотів. Ми б хотіли згадати таких видатних філеллінів як: німець Карл Норман(офіцер), Джордж Каннінг( дипломат, який заставив Британію допомогти військовими силами), Франсуа де Шатобріан(консерватор -письменник), сімейство письменників Шеллі, Річард Черч ( голокомандувач грецькою армією в останньому періоді війни за незалежність), граф Санторе ді Сантаросса (діяч італійського національного відродження), Ернст Мангель (угорський композитор) король Баварії, Людвіг І та багато інших. Усі ці люди віддавали багато чого заради іншої країни, яка їм дала багато благ цивілізації.
2/3
@OstanniyCapitalist