Московія робить ставку на кількість у війні але це не завжди працює
Московія завжди робила в своїй історії ставку на кількість, як основу своєї військової могутності. Ця війна не є винятком. Ворог хоче взяти нас кількістю як і живої сили так і техніки. Ця тактика колись удавалася колись ні. Сьогодні ми згадаємо про одну з найболючіших поразок Московії
На початку ХVIIІ століття, Московія вступила в союз із Речі Посполитою, Данією, Саксонією з метою напасти на Швецію й позбавити її земель (цар хотів отримати вихід в Балтику за рахунок Інгерманландії й Естляндії). Армія Московії на початку століття складала 200 тисяч чоловік, але здебільшого була відсталою. На жаль, Петро І був освіченим деспотом, який розумів це й реформував військо на європейський стандарт. Хоча його військо було неготовим, він вирішує в’язатися в цю війну. Антишведська коаліція робила ставку на недосвідченість молодого короля Швеції – Карла ХІІ. Вони пекельно помилялися.
Після оголошення війни Карл енергійно почав боротися з ворогами. Спочатку він розбив Данію, яка після того вийшла з війна. Далі він дізнався про ситуацію в Балтії. Саксонсько-польські війська взяли в облогу Ригу, 40-тисячна армія московитів узяла в облогу Нарву. Карл вирішив розбити московитів, які були менш досвідченими.
Шведський король Карл XII на чолі 10 тисячного війська висадився у Ревелі(Таллінні). Поповнившись армію 5 тисячами місцевих ополченців, вона була розділена на три частини, основна з яких залишилась для підготовки основного наступу, друга рушила в напрямку Нарви, знищуючи московські авангардні розвідувальні загони, розквартировані в естонських селах, а найменша — на південний схід до Пскова, де 6 листопада силами тисячі чоловік розбила захоплене зненацька десятитисячне московське військо, взявши як трофей ворожі кораблі на Ільменському озері і прапор Псковської губернії.
Поки шведи проводили активну діяльність, армія Петра І застрягла під Нарвою. Її майже 2000 гарнізон зробив усе аби московська армія була максимально скутою, а її комендант чекав моменту завдати удару по супротивнику. Відправленні царем кавалеристи під командуванням Шереметєва, попали у засідку шведів. Вони рознесли по війську чутку, що проти них іде 30 тисячне військо Карла ХІІ. У це повірив і сам цар, який відїхав у Новгород напередодні бою, передавши командування данському герцогу де Круа.
Карл ХІІ насправді мав не більше 10 тисяч воїнів, більшу половину яких складали кавалеристи. Ранім ранком 30 листопада Карл напав на московитів. Для посилення раптовості атаки, шведи почали бити у литаври і дути в труби аби навести страху у ворога. Московити були вишикувані в одну лінію, що ускладнювало перекидання резервів. Природа теж була на стороні шведів, сильний снігопад і вітри, які дули в спини атакуючим. У хуртовій заметілі почалася рукопашна сутичка. За півгодини прорив був уже у трьох місцях. Завдяки швидкості, натиску та злагодженості, шведи увірвалися до російського табору. У російських полках почалася паніка. Паніку посилили крики «Німці – зрадники!», внаслідок чого солдати кинулися бити офіцерів-іноземців. Піхота спробувала відступити понтонним мостом біля острова Кампергольм, але міст не витримав великого скупчення людей і розірвався, люди почали тонути Кіннота Шереметєва відступила майже 50 км лівим берегом Нарви до Сиренська, де переправилася на інший берег мостом і вирушила до Пскова. До вечора московська армія перестала існувати.
Шведи убили 7 тисяч московитів затрофеєно практично всю артилерію, 20 тисяч мушкетів, 210 прапорів і царську казну розміром 32 тисячі рублів. Після цієї перемоги Карла ХІІ назвали «Александром Македонським Півночі», а Московія вибула на довгий період як гравець у Великій Північні війні.
На жаль, Карл ХІІ програв під Полтавою, але ми візьмемо реванш за нього і переможемо в цій священній війні за свободу.
@OstanniyCapitalist
