Земля як товар у ринковій економіці
Поняття землі як «товару» досить актуальне, адже зараз у нашій країні проходить земельна реформа, яка є найдовшою та однією з найважчих для втілення. Питання земельних відносин та ринку землі у нашому суспільстві стоїть дуже гостро, адже розуміння «ринку» є не у всіх.
В загальному землю можна розглядати як об’єкт і соціальних, і економічних відносин. З одного боку це місце проживання людей, невідновний природний ресурс, джерело благ. А з іншої сторони – це товар, який може приносити дохід. Це фінансовий актив у який можна інвестувати.
Земля включає в себе і блага, які потрібні споживачам, і затрати, без яких володіння землею практично неможливе. Але маючи ознаки товару, земля не є товаром у класичному значенні. По-перше, вона не відтворювана і не може бути замінена будь-якими іншими засобами. По-друге, вона просторово обмежена, і в економічному сенсі це означає недостатність територій. Тобто, пропозиція не може бути збільшена навіть в умовах значного зростання цін, адже кількість запропонованих на ринку земельних ділянок обмежена самою природою.
Багато хто тлумачить поняття «ринку землі» як купівля/продаж земельних ділянок. Але насправді це поняття набагато ширше. В його основі покладено і визначення землі як капіталу, і право здійснювати будь-які земельні операції. Фактично, земля завжди була товаром і введення ринку землі – це законодавче забезпечення прав людини на розпорядження землею, а також забезпечення умов для здорової конкуренції. І ще одним величезним плюсом є економічний розвиток та потік іноземних інвестицій в українську економіку.
Щодо України, то поняття землі як товару законодавчо введено в активний практичний обіг недавно. Проте, не зважаючи на всі плюси, частина українського населення вважає, що після земельної реформи вся українська земля потрапить до рук іноземних інвесторів, які будуть грабувати нашу державу, а українці стануть дешевою робочою силою без права власності на землю.
Але насправді створення інституцій та законодавче введення ринку землі навпаки сприятиме нормальному функціонування ринку. Воно навпаки обмежить створення монополій та забезпечить умови для здорової конкуренції. Прозорість та відкритість ринку сприятиме появі достатньої кількості конкурентів, щоб обмежити роль держави. А встановити домінуючі позиції у галузі важко.
Реалізація права власності на землю дасть змогу знайти більш ефективного господаря та залучити інвестиції. Наприклад, більшість африканських країн не мають ринку землі, тому відсутність інвестицій в аграрну сферу призводить до голоду. До прикладу, раніше у Зімбабве 80% землі належало англійським фермерам, які забезпечували потреби внутрішнього ринку та частину продукції експортували. Але після вигнання «крадіїв» національного багатства практично вся продукція експортується, внутрішній ринок не забезпечується, а загроза голоду в країні є постійною.
Україна ж в свою чергу має шанс запустити обіг земель сільськогосподарського призначення і створити умови розвитку для бізнесу. Проте, перед цим повинна бути створена законодавча база, яка забезпечить нормальне функціонування ринку.
@OstanniyCapitalist
