ГЕОРГІЙ ПАФОСЬКИЙ — НОВИЙ ПАПА КІПРУ
На Святвечір у столиці Кіпріотської держави, місті Нікосії, синод вищих церковників обрав серед трьох переможців загальнонаціональної елекції (що стала доступною у рамках феноменальних реформ попереднього владики Хризостома II по залученню суспільного життя у велику родину Церкви) новим предстоятелем і намісником Еллінського престолу Кіпру (який він та його наступники охоронятимуть до майбутнього возз'єднання Великої Еллади) справжнього друга України, одного з найкращих православних дипломатів сучасності та противника марксизації церкви митрополита Пафоського Георгія.
На виборах Георгій опонував лідеру москвинських схизматиків, митрополитові Афанасію. Завдяки рішенню отця як місцеблюстителя, у виборах предстоятеля церкви не змогли взяти участь узкіє "праваславниє", що запобігло падінню чергової православної церкви під наступом москвинського сатанинства.
Українцям, першою чергою, панотець відомий своєю невідступністю у міжнародній політиці, якою він опікувався за предстоятельства архієпископа Хризостома. Саме Георгій Пафоський, як заступник кіпріотського владики став автором резолюції про визнання автокефалії Православної Церкви України, яку і по нині вважає звершенням історичної справедливості. У наступні місяці після постання незалежної Української Церкви, митрополит став відповідальним за організацію засідань конференції древніх православних катедр, яку було створено Блаженнішим Хризостомом для лобіювання визнання нашої еклезії у світовій ортодоксальній спільноті. Між тим, у своїй передвиборчій програмі новообраний очільник КПЦ публічно обіцяв відновити засідання цієї інституції, а за свою мету на архієпископському троні оголосив добитись повноцінного та остаточного прийняття ПЦУ всіма православними церквами світу.
У питанні зносин з москвинами отець займає дуже однозначну та сталу позицію. Ще під час великого розколу на Кіпрі, за якого три церковники оголосили свій намір змістити з посади очільника Кир Хризостома за його проукраїнський виступ, митрополит Пафосу офіційно назвав російську церкву "біснуватими окупантами, що намагаються розхитати усі церкви диптиха заради своєї вигоди". З 24 лютого о. Георгій закріпив свою жорстку проукраїнську позицію не лише словами, а й діями, адже разом з покійним предстоятелем Кіпріотської еклезії розпочав кулуарні переговори з очільниками інших церков щодо позбавлення майора гундяєва його патріаршого столу, що новий Блаженніший буде продовжувати та за свого намісництва, допоки не досягне відновлення справедливості й покарання рпц-фсб за свою антихристську сутність.
З точки зору політичної кухні, майбутній предстоятель Церкви Кіпру має доволі прагматичні, та, водночас, консервативні погляди. Хоч владика є меншим критиком глобалістичних інституцій, яким був його попередник, отець Георгій вважає собі близькими концепції християнської демократії, солідарності нації та кооперації, а відтак є критиком та ворогом марксистської ідеї, що втілював у вигляді підтримки політиці Хризостома ІІ зі зняття доктринальності ісихастичного вчення та пропагування ідеї ініціативності серед вірних.
До сьогоднішнього дня митрополит обіймав посаду посла при столі Вселенського патріарха, на якій він дипломатично опонував хворому процесу лібералізації та відвертого полівачення всесвітнього православ'я. Втім, це не завадило отцю з Пафосу стати одним з найближчих друзів патріарха Варфоломія, з яким він має дуже добрий контакт і підтримує усі починання наставника ортодоксальних християн на шляху до справедливої кари над москвинськими необільшовиками за геноцид українського народу.
1/2