Замість реформ обрано ренту і втратили все
Часто буває, що люди, які прийшли на хвилі змін та реформ опускаються до непотизму, корупції та потакання старих способів управління. Ці правителі змогли осідлати коня влади, але з часом втратили зв’язок з реальністю. Сьогодні ми розкажемо про людину, яка замість реформ обрала ренту й втратила все.
Луї-Філіп І був передостаннім монархом Франції. З раннього дитинства цей французький аристократ ріс в атмосфері ліберальної ідеології. Він бачив результати французької революції, особливо ріст радикалізму. Потім він спостерігав за зльотом і падінням орла, якого ми знаємо як Наполеона Бонапарта. Герцог Орлеанський бачив наскільки прогнила Реставрація Бурбонів. Монархи старшої гілки династії, хотіли жити по старому у світі, де всі розвинуті країни грали за новими правилами. Кінець кінцем старші Бурбони загралися в обмежені права та свобод. У липні 1830 року населення повстало й повалило ненависний режим. Деякі гарячі якобінські голови вирішили знову побавитися в революцію, але генерал Лафаєт переконав, що кращим вибором буде герцог Орлеанський – Луї-Філіп І
Луї-Філіп за часів реставрації прославився як людина проста до народу. В його палаці збиралися інтелігенти: поети, композитори, багаті підприємці та наполеонівські генерали. Це все створювало репутацію герцога-буржуа. Сам Луї-Філіп теж був підприємцем, у його власності був деревообробний комбінат та родові володіння. Тому більшість людей погодилося на його правління.
Справді перші роки правління Луї-Філіпа робилися в ліберальному дусі. у Франції відбулася промислова революція, ручна праця поступово замінювалась машиною, було проведено чотири великі залізничні лінії, завершено будівництво судноплавного каналу Рона — Рейн, що об'єднав північ і південь Франції, скасовано тілесні покарання, закладено основи освітньої системи (кожна громада надавала будівлю для школи та платню вчителеві). Було збільшено виробництво кам'яного вугілля, листового заліза, чавуну, зросла кількість сільськогосподарської продукції, почалося використання парових машин. У 1847 році вся промислова продукція Франції оцінювалася в 4 мільярди франків.
Попри увесь економічний успіх, Липнева монархія мала проблему – доступ до виборів мали лише найбагатші люди королівства. Іншою проблемою Липневої монархії було корупція яка роз’їдала державу. Король та його наближені спекулювали на біржі. Міністри за хабарі роздавали держзамовлення. А на вершечок вся система держави була закручена на отримання прибутку закритою групою осіб. Рано чи пізно це мало призвести до вибуху.
Одним із запобіжників від революції був син короля – Фердинанд-Філіп. Спадкоємець престолу був прихильником реформ та інституцій, а не ренти та корупції. В народі його поважали й вірили, що за його правління буде краще. На жаль, молодий принц загинув від нещасного випадку. Фактично тепер шлях французької монархії складався з двох варіантів: реформи або революція.
Луї-Філіп до кінця правління все більше почав бути схожим на Віктора Януковича зразка 2013 року. Опозиція була придушена, вільна преса практично не існувала. Виходячи з цього з’явився опозиційний рух публічних банкетів. На початках ці бенкети просили реформи, серед яких основною була реформа виборчої системи, яка б допустила більшість французів до управління державою. Але король вирішив жити по-старому, забороняючи ці заходи. У кінeчному результаті, одна зі заборон спричинила бунт в Парижі, який переріс у революцію, яка скине Луї-Філіпа І - короля-громадянина.
Липнева монархія є прикладом «ренетової держави» у якій все робить не на благо суспільства, а на благо вузько кола осіб, яке хоче збагатитися на країні. Такі держави мають два вибори: або розширити доступ до інституцій та зробити їх ексклюзивними або загинути у вогні революції, яка їх змінить.
