Відомі ЗМІ пишуть про непогане зростання експорту, та й загалом економіки Туреччини у підсумках минулого року.
Й це на тлі близького до нуля зростання або навіть рецесії, яка охопила багато країн світу
То невже політика Ердогана працює і низька облікова ставка дійсно дозволила вигнати шайтана, завдяки чому економіка і зросла?
Наша відповідь — так, вона працює. Але як завжди, є маленький нюанс.
Подібну політику застосовував раніше і комуністичний Китай і інші авторитарні країни, що розвиваються.
Як це працює?
За гарного стану економіки низька облікова ставка зазвичай корисна. Вона робить дешевими кредити, підприємства більше позичають і інвестують, падає безробіття, росте інфляція. Інфляція змушує людей діставати гроші з під матрасів і витрачати їх на щось, щоб вони не знецінювалися, завдяки чому росте споживання.
Але за кризових явищ виникає ситуація, коли інфляція стає занадто високою, ціни зростають настільки швидко, що люди більше не можуть дозволити собі колишній рівень життя. Тоді нормальний Центробанк підвищує облікову ставку, йдуть зворотні вищеописаним процеси: кредити стають дорожчі, кількість безробітних росте, а інвестиції скорочуються — це ціна того, щоб втримати ціни на адекватному рівні і врятувати доходи і накопичення людей від знецінення.
Туреччина ж пішла неординарним шляхом. Вона вже не один рік переживала економічну стагнацію, що сильно било по рейтингах Ердогана. І у 2021 році султан пішов вабанк. Інфляція в Туреччині була високою, але він все одно наполіг на зниженні облікової ставки Центробанком. Що викликало ще більше зростання інфляції — і так по колу, аж до сьогодні, коли інфляція сягнула 85%.
Висока інфляція призвела до спустошення накопичень населення і падіння реальних доходів у рази — багато турків наблизилися до межі бідності, не маючи змоги навіть придбати собі харчі через високі ціни. А до того Туреччина вже наближалася до країн ЦСЄ та Балкан за рівнем життя, маючи середню зарплату у 800-900 доларів.
Так ось, ми і прийшли до причини турецького "економічного дива" — по-перше, висока інфляція хоч і призводить до здорожчання продукції у національній валюті, але разом з тим продукція дешевшає у валюті іноземній, вироблений товар стає більш конкурентоспроможним на світових ринках, що і дозволило Туреччині так наростити експорт; по-друге, падіння рівня життя населення призвело до здешевлення робочої сили в країні, що дозволило ще більше здешевити експортну продукцію; по-третє, вкрай дешеві кредити і вигідні умови для експорту стимулюють багатьох інвесторів більше вкладатися в економіку країни.
Як наслідок, маємо зростання експорту і економіки більше, ніж багато де. Але з іншого боку — зубожіння населення, зростання нерівності, примітивізацію економіки — адже серйозні інвестори розуміють негативні наслідки такої економічної політики і виводять інвестиції зі складних технологічних процесів, в той час як спекулянти і рентовики, які більше вкладають у короткострокові проєкти з яких можна швидко вивести кошти — процвітають.
Важливе значення має і те, що Туреччина сама імпортує сировину і дешева ліра призводить до проблем для переробних галузей і погіршує зовнішньоторговельний баланс країни. Цього року країна має рекордний дефіцит торгівлі у 110 мільярдів доларів.
І також не забуваємо про нейтралітет Туреччини. Тоді коли країни Заходу ведуть економічну війну з росією і Китаєм Ердоган продовжує з ними активно торгувати. Наприклад, вибиваючи знижки на російські газ і нафту, коли у росії просто не залишається вибору бо вона стала ізгоєм у світовій торгівлі.
Отже, економічне зростання у Туреччині має позитивний ефект. Але в першу чергу для самого Ердогана і наближених до нього бізнес-кіл, а для більшості турків воно нічого хорошого не несе — лише падіння їхнього рівня життя, ріст цін і втрату перспектив на довгі роки.
Але ми закликаємо турків не мовчати, Ататюрк дивиться на вас з неба, ми віримо, що Туреччина буде вільною, а кебаб - турецькою! 😘
Добиваємо збір ССО тут – https://t.me/OstanniyCapitalist/22451
@OstanniyCapitalist