Для путіна поразка не варіант він має зберегти контроль над окупованими територі
Для Путіна поразка – не варіант. Він не може віддати Україні чотири східні регіони, які він оголосив частиною Росії. Якщо цього року йому не вдасться досягти військового успіху, він повинен зберегти контроль над позиціями на сході та півдні України, які забезпечують майбутні плацдарми для поновлення наступальних дій, щоб зайняти решту чорноморського узбережжя України, контролювати весь регіон Донбасу, а потім рухатися на захід. Вісім років розділяли захоплення Росією Криму та її вторгнення майже рік тому. Варто розраховувати на терпіння Путіна для досягнення своєї мети.
Незважаючи на те, що відповідь України на вторгнення була героїчною, а її військові діяли блискуче, економіка країни перебуває в руїні, мільйони людей покинули країну, інфраструктура знищена, а значна частина мінеральних багатств, промислового потенціалу та значні сільськогосподарські землі знаходяться під контролем Росії. Військова спроможність та економіка України зараз майже повністю залежать від рятувальних ланцюгів із Заходу — насамперед, Сполучених Штатів. За відсутності іншого великого прориву України та успіху проти російських військ, тиск Заходу на Україну з метою переговорів про припинення вогню зростатиме, оскільки минуть місяці військового тупика. За нинішніх обставин будь-яке домовлене про припинення вогню дасть російським військам сильну позицію для відновлення вторгнення, коли вони будуть готові. Це неприйнятно.
Єдиний спосіб уникнути такого сценарію — це терміново надати Україні та їхнім союзникам різке збільшення військових поставок і можливостей — достатніх, щоб стримати новий наступ Росії та дати Україні змогу відкинути російські сили на сході та півдні. Конгрес виділив достатньо грошей, щоб заплатити за таке посилення; зараз потрібні рішення Сполучених Штатів та їхніх союзників щодо надання українцям необхідної додаткової військової техніки — передусім мобільної бронетехніки. Рішення США щодо надання бойових машин Bradley у четвер заслуговує на похвалу, хоча й запізніла. Оскільки з відправкою американських важких танків Abrams пов’язані серйозні логістичні проблеми, Німеччина та інші союзники повинні задовольнити цю потребу. Члени НАТО також повинні надати українцям ракети більшої дальності, сучасні безпілотники, значні запаси боєприпасів (включно з артилерійськими снарядами), більше можливостей для розвідки та спостереження, а також інше обладнання. Ці можливості потрібні за лічені тижні, а не місяці.
Дедалі частіше члени Конгресу та інші учасники американського публічного дискурсу запитують: «Чому нас це має хвилювати? Це не наша боротьба». Але Сполучені Штати на гіркому досвіді — у 1914, 1941 та 2001 роках — зрозуміли, що неспровоковану агресію та напади на верховенство права та міжнародний порядок не можна ігнорувати. Зрештою американська безпека опинилася під загрозою, і США були втягнуті в конфлікт. Цього разу економіки світу — включно з нашою — вже відчувають інфляційний вплив і гальмування зростання, викликані цілеспрямованою агресією Путіна. Краще зупинити його зараз, поки від Сполучених Штатів і НАТО в цілому не вимагатимуть більше. В Україні ми маємо рішучого партнера, який готовий нести наслідки війни, щоб нам самим не довелося цього робити в майбутньому.
Виступ президента Володимира Зеленського перед Конгресом минулого місяця нагадав нам прохання Вінстона Черчілля в лютому 1941 року: «Дайте нам інструменти, і ми завершимо роботу». Ми згодні з рішучістю адміністрації Байдена уникати прямої конфронтації з Росією. Однак Росія може не дати нам такого вибору. Спосіб уникнути конфронтації з Росією в майбутньому – допомогти Україні відбити окупанта вже зараз. Це урок історії, яким ми повинні керуватися, і він надає невідкладності діям, які необхідно вжити, поки не стало надто пізно.
2/2
@OstanniyCapitalist
