Нікифор гонтаренко отримав патент на промислову діяльність у 1922 році

ІСТОРІЯ ПОДАТКІВ

1922 рік. Патент на особисту промислову діяльність. Або ж, з певним спрощенням звісно, аналог сучасного єдиного податку для дрібних фізосіб-підприємців І групи.

Виданий Никифору Гонтаренку, що мешкав у селиці Совки Микольсько-Борщагівської волості (зараз - місто Київ) та займався гончарством.

Якщо описувати тодішню систему оподаткування малого бізнесу у формі патентів дуже спрощено, то загальний підхід був такий.

Вся територія країни поділялась на пояси. І чим менший порядковий номер поясу був, тим більша там була ставка. Так, наприклад, до І поясу належали Москва і Петербург, Київ - до ІІ поясу. Туді ж відносили і, наприклад, Одесу, як портове місто.

Окрім поясів ставки податку залежали, звісно, і від виду діяльності.

Проте у цьому випадку принцип нумерації був зворотній: чим менше розряд - тим менша ставка. От як на цьому патенті - І розряд, гончар.

Крім загальної шкали оподаткування залежно від поясу та розряду місцевій владі також надавалось право встановлювати свою надбавку до загальної ставки, яка зараховувалась до їх бюджетів. Аж до 100%. Саме це ви можете побачити на цьому патенті ["добавочный местный сбор"].

Та і це не все. Бувало, що залежно від певної соціальної-економічної ситуації в той чи інший період становлення радянської влади, окрім місцевих надбавок до ставок патенту також додавались спеціальні надбавки для збору коштів на певну мету.

От як, наприклад, для подолання Голоду 1920-х років на Поволжі [написа на патенті - "10% на глод."].

І, до речі, не можу тут не додати ще і такий факт.

На відміну від Голоду на Поволжі, коли допомогу збирали не лише міжнародні організації, але й, фактично, усі радянські платники податків (завдяки спеціальним змінам у податковій системі), під час Голодомору в Україні такої форми підтримки з боку центральної влади запроваджено не було.

via Юрій pro податки

@OstanniyCapitalist