У березні 1939 року українці закарпаття проголосили незалежність

​​Березень 1939 року був кінцем Чехословацької держави. Тоді Адольф Гітлер остаточно поклав край спільній країні чехів та словаків. Поки президент Гаха підписував вимоги Третього Райху, українці Закарпаття проголосили незалежність.

Історично склалося, що ізольоване Карпатами Закарпаття було відірвано від основних українських центрів. Недивно, що під час національного відродження в ХІХ столітті на території краю були сильні проугорські та промосковські сили. Попри це українці вели тяжку просвітницьку діяльність. Попри всю складність національної боротьби, українці Закарпаття висловили своє бажання бути в складі Соборної України. На жаль, тоді українці не змогли вибороти свободу, тому були вимушені боротися далі. Одним з найвідоміших діячів міжвоєнного Закарпаття був отець професор Августин Волошин.

Августин Волошин вів активну політичну діяльність аби підняти рівень свідомості місцевого населення. Йому протистояли різні сили регіону. Найнебезпечнішими з них були місцеві москвофіли та угорці. Перші запевняли в тому, що українці Закарпаття це окрема нація карпаторосів. Угорщина ж хотіла переглянути Тріанонський договір. Часто ці дві сили співпрацювали в боротьбі з українським рухом.

15 березня доля Чехословаччини була вирішена, тому українці проголосили незалежність аби Гітлер взяв Карпатську Україну під захист. Раніше Угорщина окупувала частину краю. Були побоювання, що буде військова окупація держави.

Сили Карпатської України складалися з карпатських січовиків та активістів ОУН. Їм протистояла 40 000 мадярських жовнірів. Польська держава вирішила підтримати  уряд Хорті. Нацисти відмовили в протектораті. Для них українці були розмінною монетою у відносинах з Угорщиною.

Мабуть, кожен з політичних діячів Карпатської України розумів, що їх боротьба буде символічною. Сили були занадто не рівні. Подвиг людей, що пішли на смерть за рідну землю, спричинив зміну конотації народної пісні «Плине кача по Тисині», яка до того була журливим епосом закарпатської еміграції в США кінця XIX століття і нині є піснею-реквієм Небесній Сотні.

Хоча нас відділяє 84 роки історії, ми бачимо, що їх жертва була не даремною. Українська держава відродилася після падіння червоної імперії. Хоча історичні обставини були не на користь українців на Закарпатті, їм вдалося не тільки зберегти свою самобутність, але також  влитися в українську націю.  Зараз діти землі Закарпатської героїчно захищають наші землі від московського окупанта. Їх мужність та самовідданість українській ідеї стає чудовим доказом того, що Закарпаття є невід'ємною частиною нашої держави.

@OstanniyCapitalist