Шанс для українських металургів

З початком війни українські МК втратили доступ до портів, через що були змушені зменшити обсяги випуску. Україна втратила 20% експорту, і це не враховуючи зменшення експорту руди. Не варто покладати якихось хибних надій на "металургійний коридор" чи інші неможливі проєкти.

Українська держава і надалі надаватиме перевагу експорту аграрної продукції. Якщо буде вибір між зерновозом та напіввагоном зі сталевим прокатом, вибір паде на зерно, бо його треба вивезти раніше нового збору врожаю.

І ми не просто так згадуємо тут залізницю, оскільки із руйнуванням "Азовсталі" Україна залишилася без єдиного виробника загартованих залізничних рейок. Звичайно, Кам'янський МК виробляє рейки для метрополітену, Дніпровський МЗ - для промислової техніки. Але жодне з цих підприємств не виробляє рейок саме залізниці, а вимоги там зовсім інші, оскільки інше навантаження.

Відтак, українським металургам варто задуматися про організацію лінії із виробництва рейок у себе на МК. Тим паче, враховуючи амбітні плани Уряду, УЗ із перебудови залізничної мережі та вірогідні інвестиції.

На даний момент УЗ вимушена закупати рейки закордоном. Обсяги закупівлі доволі малі, бо довго УЗ лишалася і досі є годівницею для багатьох суспільних верств України.

Проте, із проведенням реформ на залізниці, залученням іноземних коштів, можливо провести швидку кампанію із оновлення колій, перешиття частини дільниць під євроколію.

Будівництво рейкопрокатного цеху потребуватиме часу і значних капітальних інвестицій - у 2013 році російський "Мечел" витратив на побудову такого цеху майже мільярд доларів. Такі інвестиції потребуватимуть гарантій майбутніх замовлень УЗ. Диверсифікувати ризик УЗ (що традиційно має репутацію поганого замовника) можна за рахунок організації виробництва рейок європейського стандарту і виходу на ринок ЄС.

На ренті вже особливо не заробиш, треба інвестувати у додану вартість і конкурувати.

@OstanniyCapitalist