Привид ходить по Україні, привид біоетанолу
У вересні 2022 року було відновлено приватизацію держмайна. Протягом декількох місяців вдалося продати активів на 3 мільярди гривень, серед них - спиртозаводи. Їх в основному скупали аграрії, і часто навіть відверто занедбаний виробничий комплекс приватизувався за цінами у рази більшими за стартові.
Вже у цьому році планується початок реалізації багатьох проєктів із будівництва чи реконструкції спиртозаводів. Дуже довго виробництво спирту в Україні знаходилося у руках державної монополії - "Укрспирту", яка не мала ресурсів для розвитку. Взагалі, державна монополія на виробництво спирту - це взагалі для чого було? Що такого унікального у виробництві спирту? Це якийсь архіскладний процес? Архістратегічна галузь? Чи що?
У 2020 році монополію скасували, а вже у 2021 році дозволили будувати приватні заводи. Українська спиртова галузь почала відроджуватися, приватні інвестори почали активно вкладатися у модернізацію виробництва. Переважно це були виробники алкогольних виробів, фармацевти і аграрії.
Початок повномасштабного вторгнення перекрив традиційні шляхи експорту. Через логістичні перебої переповнилися українські елеватори, впали закупівельні ціни на зерно, аграрії зазнали збитків. Вже у цьому році менше засіяли пшениці, надаючи перевагу культурам, які рентабельно вивозити автотранспортом (ріпак) чи з вищою базою переробки (соняшник).
Проте, ні про пшеницю, ні про буряк не забули. Морська блокада змусила нас задуматися про те, у що можна перероблювати пшеницю та кукурудзу - комбікорми, спирт, тощо. І якщо комбікорми стають сировиною для іншого продукту з АПК з ще більшою доданою вартістю - м'яса та молока, то ось спирт - не менш перспективна галузь.
Війна вдарила не лише по АПК, вона вдарила і по українському паливному сектору. Було зруйновано найбільші українські НПЗ, та і варто визнати, що Україна не має великих запасів доступної нафти. З іншої сторони, у світі повного прикладів того, як з метою насамперед зменшення обсягів споживання нафтопродуктів у пальне почали домішувати етанол.
Наприклад, мало хто здогадується, але заправляючи свій автомобіль у ЄС, майже із 100% вірогідністю можна сказати, що до пального домішано щонайменше 5% етанолу.
У США такий показник складає від 10 до 15%, а в Бразилії, що є країною-першопрохідцем у сфері застосування етанолу в паливі - до 100%. Якраз ці дві країни і розділяють світове лідерство у виробництві біоетанолу - 89%.
Вже у цьому році Верховна Рада планує проголосували за закон, який законодавчо зобов'яже домішувати у пальне 5% етанолу. Це дозволить не лише зменшити залежність України від імпортних нафтопродуктів, а також і почати розбудову системи переробки агросировини у продукти з доданою вартістю, що зможуть використовуватися як і всередині країни, так і продаватися на експорт у країни ЄС.
З іншої сторони, не варто займатися фанатизмом. На відміну від ЄС та США, український автопарк є старішим, не всі машини адаптовані до використання паливних сумішей із вмістом більше ніж 10% етанолу. Проте ми маємо вже робити перші кроки до цього. Враховуючи те, що зараз більша частина імпорту пального йде з ЄС, етанол може бути у вашому баці прямо зараз.
Розвиток біопалива не призведе до повної відмови від "зернового експорту". Наприклад, для виробництва біоетанолу, весь ЄС використовує близько 8 мільйонів тон пшениці та кукурудзи. Для порівняння, минулорічний врожай лише однієї української пшениці - 20 мільйонів тон. Проте, розвиток біоетанолу стане додатковою ланкою переробки частини українського зерна, плюс насамперед він буде цікавий і самим аграріям, що споживають сотні тисяч літрів пального.
Те саме стосується і тваринництва, що потребує комбікормів з кукурудзи та пшениці. Україна має нарощувати експорт товарів з доданою вартістю, яким і є м'ясо. Так українські аграрії зможуть зменшити свої ризики і розбудувати багатогалузевий АПК, що у свою чергу обернеться більшими, стабільними експортними доходами України та більшою кількістю робочих місць у регіонах.
@OstanniyCapitalist
