В словах Блінкена про Тайвань немає нічого нового, адже після мудака Кіссінджера і ідіота Ніксона, це офіційна політика.

Важливо коли, як і де це було сказано. Китай ескалував, відмовлявся зустрічатись з Остіном, займав жорстку позицію. І Байден послав Блінкена фактично продемонструвавши, що Штатам більше потрібен діалог.

Фактично вони знову дали слабину, що ще більше збільшує самовпевненість Китая. Так само як напередодні вторгнення Путіна вони теж намагались в діалог, чим тільки впевнили Пітуна в слабкості. Звісно ця слабкість була примарною, але по-суті коштувала дуже дорого. Зараз цей кардибалет може дорого обійтися тайванцям.

Салліван і Ко можуть вибудовувати в своїх світах красиві формули «керованого конфлікту» та «управління ризиками», а по-суті вони як не розуміли ані російського, ані китайського режиму, так і досі не зрозуміли.