Майбутні війни залежатимуть від розвідки та виявлення ворога
Ця якість гіперпрозорості означає, що майбутні війни залежатимуть від розвідки. Пріоритетами будуть виявлення ворога першим, до того, як він помітить вас; засліплення його сенсорів, чи то дронів, чи то супутників; і виведення з ладу його засобів передачі даних на полі бою, чи то за допомогою кібератак, радіоелектронної боротьби, чи то за допомогою старомодної вибухівки. Військам доведеться розробляти нові способи ведення бою, покладаючись на мобільність, розосередження, приховування і обман. Великі армії, які не інвестують в нові технології або не розробляють нові доктрини, будуть розгромлені меншими арміями, які це роблять.
Навіть в епоху штучного інтелекту другий урок полягає в тому, що у війні все ще може бути задіяна величезна фізична маса – сотні тисяч людей, мільйони машин і боєприпасів. Втрати в Україні були значними: здатність бачити цілі і точно влучати в них призводить до того, що кількість загиблих стрімко зростає. Щоб пристосуватися, війська переміщують гори багнюки, щоб вирити окопи, гідні Вердена чи Пашендейла. Витрати боєприпасів і техніки приголомшливі: Росія випустила 10 мільйонів снарядів за рік. Україна втрачає 10 000 безпілотників щомісяця.
Зрештою, технології можуть змінити те, як ця вимога щодо фізичної "маси" виконується і підтримується. 30 червня генерал Марк Міллі передбачив, що через 10-15 років третина сучасних збройних сил буде роботизованою. Проте армії повинні бути здатні воювати як в цьому десятилітті, так і в наступному. Це означає поповнення запасів, щоб підготуватися до високих темпів вибуття особового складу, створення промислового потенціалу для виробництва техніки в набагато більших масштабах і забезпечення армій резервами живої сили. Саміт НАТО 11 і 12 липня стане перевіркою того, чи зможуть західні країни продовжувати зміцнювати свій альянс з цією метою.
Третій урок, який також стосується більшої частини 20-го століття, полягає в тому, що межа великої війни є широкою і нечіткою. Конфлікти Заходу в Афганістані та Іраку велися невеликими професійними арміями і накладали легкий тягар на цивільне населення. В Україні цивільне населення було втягнуте у війну не лише як жертви, але й як учасники. Окрім старого оборонно-промислового комплексу, нова когорта приватних фірм відіграє вирішальну роль. Українське програмне забезпечення для ведення бойових дій розміщене на хмарних серверах великих технологічних компаній за кордоном; фінські фірми надають дані для наведення на ціль, а американські - супутниковий зв'язок. Мережа союзників, з різним рівнем відданості, допомагає постачати Україні і забезпечувати дотримання санкцій і ембарго на російську торгівлю.
Нові кордони створюють нові проблеми. Зростаюча участь цивільного населення піднімає правові та етичні питання. Приватні компанії, розташовані за межами фізичної зони конфлікту, можуть зазнавати віртуальних або збройних нападів. З появою нових фірм уряди повинні забезпечити, щоб жодна компанія не стала єдиною точкою відмови.
Немає двох однакових воєн. Бій між Індією та Китаєм може відбуватися на вершинах світу. Китайсько-американське зіткнення за Тайвань буде характеризуватися більшою військово-повітряною і військово-морською силою, ракетами далекого радіусу дії і перебоями в торгівлі. В боротьбі за Тайвань у США і КНР виникне спокуса атакувати один одного в космосі.
Для західних суспільств спокуса полягає в тому, щоб відійти від жахів України, а також від величезних витрат і зусиль на модернізацію своїх збройних сил. Але вони не можуть припускати, що такий конфлікт між великими індустріальними економіками буде одноразовою подією. Автократична і нестабільна Росія може становити загрозу для Заходу на десятиліття вперед. Зростаючий військовий вплив Китаю є дестабілізуючим фактором в Азії, а глобальне відродження автократії може зробити конфлікти більш імовірними. Армії, які не засвоять уроки нового типу індустріальної війни, що демонструється в Україні, ризикують програти тим, хто їх засвоїть.
2/2
@OstanniyCapitalist
