Чи знаходиться Китай на порозі «рецесії балансу»? — економісти JPMorgan
Цей процес можна описати як тривалий період дефляції, економічної млявості, занепаду ринку нерухомості та фінансового стресу, коли домогосподарства, компанії та уряди безуспішно намагаються скоротити заборгованість після тривалого процесу нарощення боргів.
В цому контексті економісти JPMorgan бачать деякі моторошні подібності між Китаєм сьогодні та Японією 1990-х років, але в за багатьма критеріями ситуація в Китаї набагато гірша, ніж в Японії 30 років тому.
Першою є схожість у розвитку ринку житла. Корекція ринку житла в Китаї з 2021 року є не лише циклічною, але й структурною, спричиненою зміною попиту та пропозиції.
Другою є подібність фінансового дисбалансу, тобто темпів зростання в порівнянні з рівенем боргової проблеми. Загальне співвідношення кредитів нефінансовим секторам до ВВП Китаю наблизилося до 297% ВВП в кінці 2022 року.
Схожою є і проблема старіння населення. Частка літнього населення (65 років і старше) становила 12,7% у 1991 році в Японії, аналогічно Китаю в 2019 році (12,6%).
На зовнішньому фронті велике позитивне сальдо торгівлі Японії порівняно зі США призвело до торговельного конфлікту. Зараз КНР у конфлікті зі США не тільки через економічні, а й ідеологічні питання.
Натомість у багатьох сферах у Китаю гірша ситуація. КНР старіє швидше, ніж Японія, що призвело до прогнозів, що він постаріє, раніше, ніж розбагатіє, що є своєрідною демографічною пасткою середнього доходу.
Крім того, загальна чисельність населення Китаю почала скорочуватися в 2022 році, тоді як загальна чисельність населення Японії почала скорочуватися в 2008 році, майже через 20 років після початку «втраченого десятиліття».
По-друге, ВВП Китаю на душу населення в 2022 році становив близько $12 800, що набагато менше, ніж у Японії в 1991 році ($29 470). Хоча нижчий ВВП на душу населення може означати вищий потенціал зростання, це свідчить про те, що Китай старіє та має велику заборгованість, водночас не вийшовши на достатній рівень благополуччя.
Зовнішнє середовище сьогодні для Китаю є більш складним. Стратегічна конкуренція між Китаєм і США є більш складною і багатогранною, ніж торгова суперечка між Японією і США в 1990-х роках. Крім того, простір для фіскального стимулювання для Китаю в наступні 10 років набагато менший, ніж для Японії в 1990-х роках.
Серед переваг Китаю порівняно з Японією 30 років тому можна назвати нижчий рівень урбанізації, який означає потенціал попиту на житло на наступному етапі урбанізації, більший внутрішній ринок та вища диверсифікація секторів, а також відсутність альтернатив інвестування (перевага сумнівна, але не дає китайцям витягувати інвестиції з внутрішнього ринку і переключитися на закордонні інвестиції).
Натомість той факт, що китайські борги продовжують зростати і, найімовірніше, зростатимуть протягом наступних кількох років, а ринок нерухомості ще не впав, насправді не є аргументом проти «японізації» Китаю. Це може означати лише те, що повномасштабна версія «рецесії балансу» ще не почалася.
@OstanniyCapitalist
