Захід вбачає можливості посилення на тлі економічних проблем Китаю, — Bloomberg
У нинішніх економічних труднощах Китаю США та інші країни G7 все частіше бачать докази глибоко вкорінених структурних проблем, які в кінцевому підсумку зміцнять позицію Заходу проти слабшого геополітичного конкурента.
Якщо колись здавалося, що Китай неминуче наздожене «занепадаючу» Америку як провідну економічну державу світу, то тепер це не так. Розрахунки у Вашингтоні та за його межами все частіше зводяться до того, як поводитися з Китаєм, який, ще не перебуває в абсолютному занепаді, але, найімовірніше, наблизився до свого максимуму.
Офіційні особи США вважають, що Китай зробив помилку, проігнорувавши десятирічні поради щодо більшого відкриття своєї економіки, і хоча вони стверджують, що ще занадто рано говорити про те, що Китай вже досяг піку, вони вбачають у довгострокових проблемах гальма для зростання.
Незрозуміло, наскільки довготривалим буде уповільнення Китаю. Представники G7 зазначають, що у Китаю є фінансові ресурси, щоб стимулювати свою економіку та уникнути економічного колапсу. Однак наразі ці заходи не дуже ефективні, а їхній потенціал обмежений.
Тим не менш, офіційні особи США, Європи та Японії наполягають на тому, що немає причин для тріумфалізму, оскільки вони стикаються з власними проблемами та стурбовані впливом слабкого китайського попиту на світову економіку та їхні власні компанії.
Західні чиновники заявляють Bloomberg, що Китай залишається серйозним викликом у багатьох стратегічних секторах і, ймовірно, залишатиметься таким ще багато років. Це означає, що вони будуть наполегливо підтримувати альтернативні ланцюжки поставок своєю власною посиленою промисловою політикою (субсидіями, пільгами тощо).
Китай продовжує поглиблювати зв’язки з економіками Глобального Півдня, а список країн, зацікавлених у приєднанні до БРІКС, показує зростання його впливу на ринки, що розвиваються.
Натомість просування Китаєм своєї авторитарної моделі вже давно базується на його власному економічному зростанні. Тепер ця модель виглядає щонайменше «побитою», а її привабливість падає. Повільніший Китай означає менший попит на товари та інший імпорт, і це може призвести до зменшення геополітично обумовлених китайських інвестицій і впливу в таких місцях, як Африка.
Це також означає зменшення впливу Китаю як економічного партнера для розвиненого світі. Офіційні особи США вважають, що уповільнення економіки КНР сприяє їхнім зусиллям переконати скептично налаштованих європейських та інших союзників відійти від Китаю. Європейські бізнеси шукають шляхи диверсифікації, а Італія на тлі ослаблення Росії та Китаю працює над збільшенням своєї ролі у Африці.
Уповільнення буде ударом по прагненню Китаю продати свою економічну модель як альтернативу тим, які просувають західні демократії. Втім, це також спонукатиме його до більш агресивних дій для захисту своїх позицій і відволікання власного населення від економічних негараздів.
По обидва боки цієї дискусії представники влади погоджуються, що навіть якщо повільніше зростання Китаю на мить пом’якшить конкуренцію, Пекін залишатиметься серйозним конкурентом у світовій економіці ще багато років.
Донатимо на бус медевакуації для механізованої роти: https://t.me/OstanniyCapitalist/29252
@OstanniyCapitalist
