Безкоштовний сир - тільки у мишоловці
Економічне мислення - це коли ти знаєш, що будь-яка дія призводить до витрат ресурсів. Задача економіста - оптимально розподілити ці ресурси.
Говорячи про економіку Третього Райху, неможливо не згадати за схему векселів МЕФО, що організував німецький банкір Яльмар Шахт. Коли Гітлер прийшов до влади, він шукав шляхи швидкого економічного відновлення, які б дозволили нацистам закріпитися при владі.
У той час у світі якраз був розквіт кейнсіанства, відтак рецепт виявився доволі простим: збільшити державні видатки. Проте у Німеччини були труднощі з цим, оскільки на ній висіли виплати по репараціям та і золотовалютні резерви були не дуже. Треба було шукати інші способи збільшення сукупного попиту, а відтак і завантаження промислових потужностей та скорочення безробіття.
Шахт дуже швидко знайшов рішення: користуючись зв'язками у промислових колах він вмовив чотири німецькі концерни Siemens, Krupp, Gutehoffnungshütte, Rheinmetall створити фіктивну фірму "Metallurgische Forschungsgesellschaft m. b. H." (Металургійне науково-дослідне товариство) зі статутним капіталом у 1 мільйон рейхсмарок.
Вже у 1933 році MEFO, під гарантію Райхсбанку, розпочало випуск векселів, що активно використовувалися для фінансування програми переозброєння. Третій Райх не міг відкрито світити свої витрати на переозброєння, відтак саме для цього векселі випускалися через фіктивну приватну фірму, проте з державними гарантіями. Це дозволяло не відображати випуск цих векселів у державній фінансовій звітності, але при цьому надати впевненості тримачам векселів у тому, що вони будуть погашені.
Райхсбанк зобов'язувався обміняти будь-яку кількість векселів на райхсмарки у будь-який момент, проте цим правом мало хто користувався, оскільки векселі пропонували найбільшу серед тодішніх інвестиційних інструментів Райху дохідність - 4% річних. Відтак банки та люди, зважаючи на державні гарантії погашення, спокійно використовували векселі у якості грошей. Ніхто не відмовляв у їх прийомі в якості засобу платежу.
Векселі МЕФО були дисконтними (надавалися по меншій ціні), строк їхнього обігу визначався у 3 місяці, проте випускаючи їх МЕФО (по суті Райхсбанк) заклав у них можливість 19 подовжень, що дозволило б відстрочити основні виплати на 5 років, оскільки економічне відновлення зайняло б певний час.
Ще однією особливістю було те, що ці векселі були прив'язані до товарів, що випускалися військовою промисловістю. Відтак, всплеску інфляції не відбулося, оскільки зростання грошової маси відбувалося із зростанням обсягу вироблених товарів.
Станом на 1938 рік було випущено векселів МЕФО на 12 мільярдів райхсмарок. Для порівняння, державний борг Третього Райху за звичайними державними облігаціями складав 19 мільярдів райхсмарок. Напередодні початку Другої світової війни, внутрішній борг Німеччини перевищив її ВВП. Яльмар Шахт, на фоні досягнення практично нульового безробіття, закликав Гітлера зменшити амбіції щодо переозброєння та почати згортати "МЕФО-схему", оскільки Третій Рейх вже у 1937 році стояв на межі від банкрутства.
1/2
@OstanniyCapitalist