Канеман переконав чиновників у важливості навчального курсу
Дуже цікава і повчальна історія для всіх, а особливо для інвесторів, з книги ”Мислення швидке й повільне” Даніеля Канемана, яку читає один з авторів.
Канеман переконав кількох чиновників, що потрібен навчальний курс, присвячений судженням й ухваленню рішень.
Команда склала докладний план лекцій, написали кілька розділів підручника, а також провела пробні заняття. Якось він попросив записати на аркуші, скільки часу їм знадобиться, щоб завершити і подати рукопис підручник. Він застосував методику, яку збиралися включити в програму курсу і яка полягала в тому, що для отримання належної інформації від групи людей не слід здійснювати колективного обговорення, а ліпше зібрати інформацію окремо від кожного члена групи. Така процедура дає змогу використовувати знання членів групи ефективніше за відкриту дискусію.
У середньому термін закінчення підручника оцінили в 2 роки; мінімальний термін визначили як 1,5, максимальний — 2,5.
Потім звернувся до фахівця з навчальних програм, і запитав у нього, чи не може він пригадати інших схожих випадків, коли команда викладачів розробляла б навчальний курс з нуля. Він знав кілька таких прикладів. Чи просунулися вони вперед так само, як вони, і скільки часу їм знадобилося для завершення проектів?
Чимало подібних груп так і не завершили своїх проєктів.
Це викликало тривогу. Вони взагалі не розглядали варіант, що можуть зазнати невдачі. Близько 40% команд не довели справу до кінця. А команди які завершували не встигали швидше ніж за 7 років.
Фахівець оцінив рівень команди нижчий за середній, але не набагато. У відповіді команда напевно не почула нічого нового.
Ніхто з команди не визнав, що тепер він знає щось нове. Новий прогноз, як і раніше, здавався неймовірним, адже вони не могли собі уявити, як проєкт, що, здавалося, нам цілком до снаги, міг забрати так багато років.
Вони почули інформацію про базовий відсоток успішних проектів і час на їх виконання, і на її підставі мали скласти свій причинно-наслідковий сценарій. Однак такий висновок суперечив безпосередньому досвідові, адже проєкт просувався доволі успішно. Команда обійшлась із статистикою як усі, хто опинявся в подібній ситуації: взяли до відома і забули про неї.
Після кількох хвилин безрезультатних суперечок вони зібралися на силі і продовжили роботу, наче нічого не сталося. Підручник було завершено вісім (!) років по тому. На той час ентузіазм МінОсвіти вщух, і тим підручником так ніхто і не скористався.
Цей неприємний епізод досі лишається одним із найбільш повчальних у карʼєрі Канемана.
З цієї історії можна винести одразу кілька уроків: початковий прогноз про два роки роботи для завершення проєкту свідчив про помилку в плануванні. У своїх оцінках вони врахували не реальну, а ідеальну ситуацію6 яка майже завжди такою не буває. Нерозсудливість завадила покинути проєкт того самого дня. Поставши перед вибором, команда відмовилася від раціональної дії на користь авантюри.
@OstanniyCapitalist_Invest