В україні діє демотивуюча система підтримки людей з особливими потребами

в Україні дотепер діє не мотивуюча, а навпаки демотивуюча система пільг і підтримки. Дотепер соцполітика не ставить ціллю адаптувати людей з особливими потребами в ринок. Виходить дуже складна ситуація. Коли і держава, і людина з такими потребами, вважають допомогу - основним інструментом. Та який не може дати гідного життя.

Замість того, аби створювати інфраструктуру, мотивувати підприємців створювати відповідні робочі місця, створювати програми адаптації, аби максимальна кількість людей була включення в створення благ та мали фах і роботу. Ми відсікаємо багатьох, хто може працювати. Створюється ситуація, коли ні людина з особливими потребами не може мати гідності, ні економіка не може розкритися на повну.

Багато хто розповідає про розвинений так званий скандинавський соціалізм. Але там немає його як такого.

До прикладу, основні ресурси на людей, що мали інфаркт, витрачаються на реабілітацію, а не на виплати. Завдання реабілітувати і повернути в ринок. Якщо це не вдається, завдання реабілітувати, аби людина могла слідкувати за собою і з економіки не вилучалась інша людина на догляд за нею. І тільки в найменших випадках, коли неможливо вже повернути людину до активного життя, йде розмова про доплати і догляд.

У нас ж часто адаптацію в роботу і ринок сприймають як покарання і зло. Це - проблема соціалістичного патерналізму, який почали сіяти з пізнього совку.

@OstanniyCapitalist