В україні виявлено значні запаси сланцевого газу ще в 1950 х
(1/2)
Відкриття покладів сланцевого газу в Україні стало поворотним моментом в історії енергетичної незалежності країни. Перші дослідження, які вказували на наявність значних запасів цього ресурсу, були проведені ще в 1950-х роках радянськими геологами. Однак справжній інтерес до розробки цих родовищ виник лише на початку 2010-х років, коли технології видобутку сланцевого газу стали більш доступними та економічно вигідними.
Основні поклади сланцевого газу в Україні зосереджені в двох регіонах: Юзівська площа на сході країни, яка охоплює частини Харківської та Донецької областей, та Олеська площа на заході, що розташована на території Львівської та Івано-Франківської областей. Згідно з оцінками Управління енергетичної інформації США, опублікованими в 2013 році, технічно видобувні ресурси сланцевого газу в Україні становлять близько 3,6 трильйонів кубічних метрів. Такі обсяги не лише дозволили б Україні повністю забезпечити власні потреби в природному газі, але й перетворити країну на значного експортера цього ресурсу на європейський ринок.
У 2013 році Україна зробила рішучий крок у напрямку розробки своїх сланцевих родовищ. Були підписані угоди з двома світовими енергетичними гігантами: компанією Shell щодо розробки Юзівської площі та Chevron для Олеської площі. Ці компанії мали не лише необхідні технології та досвід, але й фінансові ресурси для реалізації масштабних проектів. Перспективи здавалися надзвичайно обнадійливими, і багато хто вже бачив Україну новим енергетичним хабом Європи.
Однак саме в цей момент Росія, яка розглядала український сланцевий газ як пряму загрозу своїй монополії на європейському газовому ринку, розпочала масштабну кампанію з дискредитації цих проектів. Використовуючи широкий спектр інструментів впливу, від підконтрольних ЗМІ до проросійських політичних сил та громадських організацій, Москва розгорнула потужну інформаційну війну проти видобутку сланцевого газу в Україні.
Росія активно поширювала міфи про катастрофічні екологічні наслідки видобутку сланцевого газу. Населенню нав'язувалися страхи щодо забруднення ґрунтових вод, знищення родючих земель, можливості землетрусів. Особливо наголошувалося на нібито величезній кількості хімікатів, які використовуються при гідророзриві пласта, та їхньому згубному впливі на здоров'я людей та довкілля. При цьому повністю ігнорувався світовий досвід безпечного видобутку сланцевого газу та сучасні технології, які мінімізують екологічні ризики.
Окрім екологічних страхів, активно експлуатувалася тема економічної невигідності проектів для України. Стверджувалося, що всі прибутки отримають лише іноземні компанії, а місцеве населення залишиться ні з чим. Замовчувалися потенційні економічні вигоди: створення нових робочих місць, розвиток інфраструктури, збільшення надходжень до місцевих бюджетів.
@OstanniyCapitalist
