Американські пілоти на службі Китаю

Байдену запропонували розглянути двопартійну пропозицію, представлену сенаторами Ліндсі Гремом (RS.C.) і Річардом Блюменталем (D-Connect.), щоб дозволити пілотам, які пішли на пенсію з альянсу НАТО та США, бути найнятими Україною для польотів на їхніх нещодавно придбаних F -16 винищувачів, які захищають українське небо та забезпечують безпосередню авіаційну підтримку наземних військ. Військові експерти підкреслюють, що це б посилило не тільки ряди пілотів ВПС України, а й зробило наші F-16 набагато ефективнішими. При цьому США мало практику такого найму під час Другої світової.

У 1937 році Японія почала агресію проти Китаю. У той період китайські впс були у зародковому явищі. Хоча перші машини були отримані від Німеччини, їх було надано недостатньо аби дати відсіч японцям. До 1940 року Чан Кайші отримував допомогу від товаріща Сталіна в розмірі ескадрильї старих І-15 та І-16, а також бомбардувальників. Але вже до кінця 40-го року, совки їх забрали аби не дратувати японців. У китайців були проблеми з навченими пілотами. Тому вихід найшов радник Чан Кайші з авіації - Лі Клер Шенно.

Шенно працював працював у Китаї, спочатку радником з питань військової авіації генералісимуса Чан Кайші в перші місяці японсько-китайської війни, а потім директором льотної школи ПС Китаю з центром у Куньміні. Він активно лобіював у США необхідність продажу нових американських літаків Р-40 та пошуком пілотів. Зиму 1940—1941 рр. Лі Шеннолт провів у Вашингтоні, керуючи закупівлею 100 винищувачів P-40 і набором 100 пілотів і приблизно 200 наземних екіпажів і адміністративного персоналу, які складали б цю авіагрупу.

З пілотів 60 прийшли з ВМС і Корпусу морської піхоти і 40 з Корпусу армійської авіації . Ще десять армійських інструкторів були найняті пілотами для китайських курсантів, і кілька з них зрештою мали приєднатися до бойових ескадрилій. Зарплата у пілотів була пристойна. Більшість з них прибуло до Китаю до кінця літа 1941 року.

Шенно проповідував радикально інший підхід до повітряного бою, заснований на його вивченні японської тактики та застуванням совітами своїх літаків проти японців. Американьский командир чудово вивчив свої літаки та екіпажі визначив сильні та слабкі сторони. Це стало запорукою успіху.

Своє прізвисько пілоти отримали не тільки за бойові якості, а й за намалювання тигрів на їх літаках, що стало візитною карточкою авіа групи. За час боїв, японці дуже багато натерпілися від американців, а за статистикою, літаючі тигри були найефективнішим підрозділом на всьому азійському театрі бойових дій. Успіх групи є ще більш крутим, оскільки японські винищувачі чисельно переважали майже у всіх своїх боях. Близько чверті від усіх пілотів отримали звання аса.

Приклад літаючих тигрів показує, що пілоти добровольці можуть не тільки бути надзвичайно ефективними на своїх машинах. Вивчивши слабкі та сильні сторони та проаналізувавши досвід війни, можна значно покращити ситуацію в небі. Якщо Байдену вистачить, нарешті, мужності дати добро на це, Україна зможе отримати досвідчених пілотів на F-16, які зможуть ефективніше застосовувати бойові машини та передавати досвід українським колегам.

@OstanniyCapitalist