В іспанії спалахнув військовий путч після перемоги лівих сил

У липні 1936 року в Іспанії спалахнув військовий путч, який був викликаний перемогою лівих сил на парламентських виборах. Ця перемога була дуже відносною, але маховик політичних репресій та убивств на вулиці міг спричинити лише одне в наслідку - війну. Іспанській військові вирішили навести порядок на вулицях країни. В Іспанії сталася спроба військового перевороту, який частково був успішним. Найкращі сили націоналістів були ізольовані в Африці, бо флот та авіація, здебільшого залишилися на боці республіки.

Військовим нічого іншого не залишалося ніж просити допомогу в правих сил. Гітлер та Муссоліні вирішили підтримати путч. Це була не тільки спроба підтримати правий режим, а й показати світові, що “оновлені” Німеччина та Італія показують свою суб’єктність. Адольф Алоїзович послав не тільки матеріальну допомогу, а й авіацію та танки у так званому Легіоні “Кондор”. Муссоліні не відставав. Він відправив експедиційний корпус з авіацією та танкетками. Були добровольці з інших країн Європи.

Італійські війська здебільшого складали з фашистських міліціонерів, меншою мірою з професійних військових. Поки відбувалося формування сил, італійці окупували Майорку, а також прикривали переправлення Армії Африки до Іспанії.

Уже в лютому 1937 року італійці вступили в першу велике зіткнення - битва під Малагою. Механізовані з’єднання з легкістю розбили республіканську міліцію та допомогли силам націоналістів захопити Андалусію. У березні Муссоліні дав указ своїм силам увійти в Мадрид.

До підходу італійців до іспанської столиці, сили Франко пробували взяти місто три рази. Під час боїв у долині Хараме, франкісти не змогли закрити кільце навколо столиці. Успіхи під Малагою та провал наступу в долині Хараме, підштовхнули італійців до дій. Була ціль, що перемога фашистів з Італії не тільки підніме престиж країни, а й дозволить Муссоліні нав’язати іспанцям короля з Апеннін. Був навіть потенційний претендент, який би втягнув Іспанію в зону впливу Італії - принц Амедей, герцог Аостський. Війська Франко виконували лише роль підтримки.

Фашисти надіялися наступати як під Малагою великими механізованими з'єднаннями та так зайти на плечах республіканців у Мадрид. І якщо перші успіхи йшли за планом, то далі уперта оборона лівих не дозволила організувати наступ. До того ж ландшафт не сприяв італійцям.

Після того, як Франко не почав відволікаючі та допоміжні удари, республіканці зібрали сили для контратаки, та збиралися закрити мішок з фашистами. Важливу роль в контратаці зіграли совіцькі танки Т-26 та БТ. З чотирьох італійських дивізій, що брали участь, тільки дивізія Літторіо не зазнала великих втрат, бо складалася з професійних військових. Фашистська міліція була потім переформована, а також створені спільні італо-іспанські бригади.

Франкісти радувалися провалу фашистів. Тепер італійські інтервенти не зможуть нав’язати Іспанії свою волю. Іспанські офіцери певний час підносили тост за: “іспанський героїзм, будь-якого кольору”. Та й світова спільнота тепер зі скептицизмом дивилася на потуги італійців. Звісно, що до кінця громадянської війни, Італія підтримувала Франко, але поразка під Гвадалахарою стала першим дзвіночком, який показав слабкість збройних сил Італії у майбутньому конфлікті.

Скоро на нашому новому проєкті вийде цікаве відео про батька “третього шляху”, ідеолога фашизму та одного з найвідоміших італійських політиків - Беніто Муссоліні. Розкажемо про те як можна пройти шлях від соціалізму до фашизму і як кейнсіанство вплинуло на Італію. Очікуйте анонсу

@OstanniyCapitalist