Франція заглядає в темну прірву бюджетного дефіциту
Коли Еммануель Макрон вперше зайшов до Єлисейського палацу у 2017 році, він в звичному для себе візіонерському стилі сподівався на грандіозну європейську угоду. Франція, яка мала незбалансований державний бюджет з 1974 року, виправить проблеми з державними фінансами та відновить довіру свого заощадливого німецького сусіда. Натомість ФРН, найбільша економіка єврозони, дасть зелене світло для французьких ідей загальноєвропейської інтеграції, таких як спільні запозичення. Спочатку угода спрацювала, у 2018 і 2019 роках Франція скоротила свій річний дефіцит до рівня нижче 3% ВВП. У 2020 році, через необхідність реагувати на пандемію, ЄС випустив свої перші спільні облігації.
Однак зараз ситуація ускладнюється. Мішель Барньє, новий консервативний прем’єр-міністр, стикається з фінансовою кризою. За його словами «колосальний» дефіцит і борг Франції через величезні «ковідні» витрати на підтримку домогосподарств та бізнесу є «дамокловим мечем», що висить над країною. У 2024 році дефіцит перевищить 6% ВВП (порівняно із 5,1%, прогнозованими на цей рік раніше) і залишиться на рівні 5% у 2025 році і спаде до 3% лише у 2029. А до кінця 2025 року державний борг може досягти 115% ВВП.
Франція зазнає серйозного тиску з боку Брюсселю щодо вирішення фінансових проблем. Очікується, що в бюджеті на 2025 рік, який Барньє представляє кабінету міністрів 10 жовтня, він оприлюднить величезну бюджетну економію у розмірі €60 млрд, або 2% ВВП: дві третини – у вигляді скорочення витрат, одна третина – у вигляді збільшення податків.
Однак багатьом не сподобається скорочення витрат, навіть якщо частина «економії» насправді є уповільненим зростанням витрат. Марін Ле Пен вже назвала заплановану затримку підвищення пенсій «крадіжкою» у людей похилого віку. Якщо Барньє не зможе отримати схвалення парламенту, йому, можливо, доведеться вдатися до оптимізації бюджету шляхом застосування надзвичайних заходів, що поставило б під загрозу існування його уряду.
Чим більше Барньє бере на себе тягар внутрішньої політики, тим глибше Макрон поринає у зовнішні загальноєвропейські справи. Президент не втрачає жагу щодо зміцнення європейської «стратегічної автономії». Проте ці плани та його сподівання на нові спільні запозичення і збільшення бюджету ЄС значною мірою залежать від довіри та стабільності всередині Франції. Бюджетні проблеми можуть загрожувати авторитету французького лідера та його статусу одного з головних мислителів Європи щодо захисту від глобальних викликів майбутнього.
@OstanniyCapitalist
