Для розуміння процесів у вестернів:
П"єр Пойлієв вчора, відповідаючи на запитання журналіста, сказав: Мені особисто відомі лише два гендери (статі): чоловіча та жіноча, якщо вам відома яксь інша назвіть її - спробуємо поговорити і про ту.
Тож і від мене по темі: нічого нового не скажу насправді для тих, хто мене знає/читав якийсь час, але я послідовно завжди виступав за чітке розділення понять "сексуальної орієнтації" та "гендерної ідентичності", бо це абсолютно різні речі, що не мають одне до одного відношення. Я проживши останніх 30 років власне на північно-американському континенті мав нагоду спостерігати не лише суспільну трансформацію з цих питань, але й певну послідовність у винекненні різноманітних проблем з цим пов"язаних.
Так от в нас не було жодних проблем поки усе це було про сексуальну орієнтацію і рівні права. От реально, я усе життя тут пересікався чи то в побуті, чи в бізнесі з геями та лесбійками і це абсолютно нормальні люди у всіх відношеннях, жодних проблем ані я не мав особисто, ані не відомі мені якісь суспільні. Може тому, що саме явище сексуальної орієнтації просте та зрозуміле: є люди, котрі відчувають сексуальне тяжіння до людей не протилежної статі, а тієї ж, що й вони. От і все. Тобто перебування в стосунках з іншою людиною вподобаної статі робить їх щасливими. Тобто все як у нас! 🙂 І нічого більшого вони не вимагають. Їм просто потрібні такі ж права пов"язані з нормальним функціонуванням їх сімей у суспільстві, як і усім нам.
Суспільні ж проблеми почалися в нас, коли почала нав"язуватися концепція так званої "гендерної індетифікації". Якщо зовсім загально, то це вже не про сприйняття якоюсь особою інших, а власне про сприйняття особи самої себе. Мабуть десь те, що ми до цього називали "внутрішнім світом". І воно б також могло бути ОК, якби кожен й надалі залишався собі зі своїм тим світом у собі, якби оцей світ внутрішній не почали не просто виливати назовні, але й домагатися від інших аби почали приймати їх світ, іх ілюзії за дійсне для кожного.
І якщо лесбійка приміром каже: так, я жінка, але мене притягують інші жінки, а як i що у вас там - то ваша справа, мені від вас нічого не потрібно, то трансгендерна "жінка"(біологічний чоловік) каже: я почуваюся як жінка і я вимагаю від ВАС сприймати і відноситися до мене як жінки. І це ще добре якщо він сприймає себе просто жінкою, бо варіацій ким чи чим він там себе може сприймати безліч, і що б це не було - воно обов"язкове до вашої згоди. Ні, зачекайте, стоп, як ж тоді МОЄ право сприймати все так як відчуваю це я? Тим паче, що моє відчуття співпадає з 90+% інших людей, чому від нього нам усім потрібно відмовитися на користь... особливих?
А на практиці це виливається наприклад у позбавлені жінок/дівчат від доступу до суто жіночих туалетів, роздягалень, саун, спа, тощо, до унеможливлення перемог дівчатами у спорті через домінацію біологічним чоловіками, до спотворень дітей різними терапіями та опереціями зі "зміни гендеру", фейкова самогендеризація заради привілей чи просто уваги, ітп. Нагадую: нічoго з цього не було, коли питання рівності стосувалося суто сексуальної орієнтації.
Для чого це все робиться? Це лише частина просування в маси більш загального пост-марксистського релятивістського світосприйняття, що відкидало б саму ідею існування об"єктивної реальності. Очивидно в цьому світі існують сили, котрим діяти в такому дизорієтованому суспільстві, середовищі і досягати певних власних цілей - набагато зручніше. Але це вже знову тема окремої довгої розмови.
