Систематична українофобія Ізраїлю часів Бібі

Ні для кого не секрет, що Біньямін Нетаньягу - близький друг путіна. Ще у 2019 році, коли я був в Ізраїлі під час туристичної поїздки, ледь не весь Єрусалим був обвішаний портретом Бібі та путіна.

Ще з початку незалежності, Ізраїль вів відверто не дружелюбну політику по відношенню до України. Постійні звинувачення у антисемітизмі та міжнародна демонізація українців.

З 2022 року багато що змінилося, але відношення Ізраїлю до України - ні. Ця держава як цькувала, так і продовжує цькувати нас. Це має дуже великий негативний ефект на єврейську національну меншину в Україні, що змушена виправдовуватися ледь не за кожен висер Ізраїльського МЗС чи посольства.

В бік України постійно лунають звинувачення за перейменування вулиць на честь діячів ОУН-УПА. Натомість, сам Ізраїль називає вулиці на честь ізраїльських терористів, що воювали проти Союзників та займалися етнічними чистками (це ні для кого не секрет, привіт "Лехі" та Аврааму Штерну).

Натомість, ізраїльське МЗС та соціум повністю проігнорували реабілітацію справжнього нацизму Ілоном Маском, який кидав зіги. А також зіги на СРАС.

Тобто, в бік України лунають подібні заяви лише тому, що Ізраїль нас позиціонує слабкими. Ну-ну.

При цьому, про російський антисемітизм всюди мовчок. Про зону осідлості, про масові страти російськими колаборантами. Врешті-решт, поточна ганчірка ерефії - прапор власівців.

Після мовчання щодо зіг Маска та делегатів СРАС, мовчання щодо підтримки Ілоном Маском АФД, яка проводила перемовини про "остаточне вирішення міграційного питання", звинувачення Ізраїлю у бік України щодо реабілітації нацизму є нікчемними.

Ізраїль розіграє картку нацизму лише тоді, коли можна бити слабкого. Принаймні, вони так вважають.