Українська агрогалузь не пристосована до ЄС?
Вчора на тг каналі Центру економічних стратегій вийшов пост про інтеграцію української аграрної галузі в Європейський Союз.
Розпочалась жвава дискусія за участі Ціни Держави, та пана Олега Нів'євсього, в якій, зокрема, обговорювали питання демпінгу з боку українських компаній, якість продукції та загальні умови торгівлі та галузі. Ми не будемо заглиблюватись у ці суперечки — в коментарях будуть посилання на всі пости та дискусії з усіх сторін. Але все ж хочемо дещо сказати від себе.
По суті існує дві моделі в нашому контексті.
Українська модель — це повністю ринкова система, де аграрії б'ються за ринки без суттєвої підтримки з боку держави. В них є свої особливі конкурентних переваг — великі площі угідь та обсяги виробництва, які дозволяють знижувати собівартість завдяки ефекту масштабу. Відносно низька вартість оплати праці (але ж і проблема наявності працівників залишається!). Отже, діяльність максимально комерціалізована — все зводиться, як не дивно, до ведення бізнесу.
Європейська модель — це на перший погляд, аграрка, яка виконує більш соціальні функції. Фермер — це людина, яка отримує значні дотації з бюджету, і його діяльність частково підтримується державою. При цьому часто наголошують, що ферми в ЄС — здебільшого невеликі, й, начебто, не можуть конкурувати з українськими компаніями.
І тут ми хочемо поставити питання ефективності. Часто кажуть: "європейські фермери не можуть конкурувати з українськими компаніями". Але українські компанії працюють без дотацій, у надскладних умовах — з військовими ризиками, і що чи не на найважливіше без доступу до дешевого боргового капіталу — й вони при цьому є більш ефективними. Як це?
Ми інтегруємось в ЄС, отже, постає питання: як і що буде з агро? Позиція аналітичного центру, який підняв цю дискусію, виглядала більш "проєвропейською", тобто що ми маємо інтегруватись у ту політику ЄС, яка є зараз. Але це викличе серйозний спротив усередині самого Євросоюзу — з боку країн, які нині є бенефіціарами Спільної Аграрної Політики. І тут наче б то у нас виникнуть великі проблеми.
І це так, але не зовсім
Ми загалом — проти такого підходу. Бо цілком очевидно: якщо спільна аграрна політика залишиться у теперішньому вигляді, то це погана політика і з серйозними довгостроковими наслідками. Вона карає ефективних і винагороджує тих, хто просто сидить на дотаціях.
Саме формулювання питання як "як Україні інтегрувати свою аграрну галузь у ЄС" — неправильне. Правильніше спитати: як Європейському Союзу модернізувати свою аграрну політику? Ми не кажемо, що маємо диктувати правила, але очевидно — так, як є зараз, більше не може бути.
Наперед — щодо можливих коментарів про якість української продукції, санітарні та екологічні стандарти. Українські агрохолдинги вже багато років експортують свою продукцію до ЄС. Якби вони не дотримувалися вимог, правил та стандартів якості, чи могли б вони продавати в ЄС? Так, є нюанси, різні сіренькі історії, але загалом — якщо б українська продукція не відповідала стандартам, її б просто не пускали на європейський ринок.
Так в ЄС правила жорсткіші, звичайно так. Але чи всі вони адекватні і такі, які ми маємо просто прийняти? Це питання, цієї "політики", це ж не лише про аграрну галузь, це про всіх. І ми в наступному пості пояснемо чому.
@OstanniyCapitalist