Цікаве про Індію, особливо на тлі розмов про трудову міграцію
Британці звичайно великі молодці, що зупинили спалювання дружин. Але є в них і великі провали у колоніальній політиці. Зокрема, це так званий "Закон про злочинні племена" від 1871 року.
Після підкорення регіону, британська колоніальна адміністрація стикнулась із складною індійською кастовою системою, і такими окремими спільнотами як тхагі-душителі, канджарі-крадії, баухарі-скотокради, які історично займались злочинністю, формуючи щось накшталт мафії за спеціалізацією.
Британці жорстко розгромили деякі, але залишалося питання, що робити із ними далі. Тож, було прийнято рішення віднести всю спільноту до спадкових, "вроджених" злочинців, і привчити до цивілізації через примус.
Після повстання сіпаїв у 1857 році, британці додали до класу злочинців ще і ті племена, які брали участь у ньому.
Також, туди ж внесли бродячі племена типу місцевих циган, кочових скотарів, а також мешканців лісів, яких згоняли із місць проживання через вирубку дерев.
"Закон про злочинні племена" ухвалений у 1871 році охоплював 160 племен і передбачав жорсткий поліцейський контроль, виправні поселення, обмеження у пересуванні.
Органам влади на місцях, було доручено будівництво трудових таборів, де індуси із вищих каст експлуатували "злочинців", часто доводячи до злиднів, відсутності елементарних умов, їжі і повного свавілля з боку місцевої поліції. Часто дітей від 4 до 18 років ізолювали від батьків у окремих виправних поселеннях.
Однак спроба соціальної інженерії британців принесла не зовсім очікувані ефекти. Племена стигматизовувались ще більше, у суспільстві до них виробилось ставлення як до виключно чорноробочих, через обмеження багато чоловіків не мали роботи, і жінки з таких племен масово займались проституцією для виживання.
На момент незалежності Індії у 1947 році, нараховувалось 127 "злочинних племен" чисельністю близько 13 мільйонів осіб.
Серія законів ухвалених індійським урядом зняла обмеження і спробувала інтегрувати їх у суспільство. Вони отримали статус "денотофікованих" (вивільнених) племен, яких зараз нараховується близько 60 мільйонів людей.
Однак досі, багато з них стикаються із маргіналізацією у суспільстві, ворожим ставленням поліції, стереотипами у медіа і масовій культурі.
Тож вони здебільшого займаються злочинністю, проституцією, виконують низькооплачувану роботу, не мають власності і землі, є неосвіченими.
Через це, велика кількість цих людей була внесена у індійський "Закон про злісних правопорушників", за яким вони продовжують перебувати під поліцейським наглядом і мають певні обмеження.
Важливо тут, не плутати так звані "денотофіковані племена" із зареєстрованими індійськими кастами "далітів" (недоторкані), які перебувають у ще більшій соціальній маргіналізації і складають наразі близько 15% населення Індії.
Окремою категорією є каста "адівасі", яка включає маломодернізовані, племена аборигенів, які теж стикаються із проблемами інтеграції і є об’єктом неофіційної політики "індуїзації".
Міграційна політика, завжди пов’язана із ризиками, тож перед будь-яким рішенням треба ретельно досліджувати потенційні суспільства мігрантів і їх особливості.